ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 3 · Спокуса змія

1А змій був найхитріший з усіх диких звірів, яких учинив ВІЧНИЙ Бог. І сказав він жінці: «Чи справді Бог сказав: Не їжте з жодного дерева в саду?»

2Жінка відповіла змієві: «З плодів інших дерев саду ми можемо їсти.

3Лише про плід дерева, що посеред саду, Бог сказав: „Не їжте з нього і не торкайтеся його, щоб вам не померти“».

4І сказав змій жінці: «Ні, ви не помрете,

5але знає Бог, що щойно ви з'їсте з нього, відкриються ваші очі, і ви будете як божественні істоти, що знають добро і зло».

6Коли жінка побачила, що дерево добре для їжі і принадне для очей, і що дерево бажане як джерело мудрості, вона взяла з його плоду і їла. Вона дала також своєму чоловікові, і він їв.

7Тоді розкрилися очі обох них, і збагнули вони, що нагі; і зшили вони листя смоківниці та зробили собі пояси.

8Вони почули голос ВІЧНОГО Бога, що походжав у саду під час денної прохолоди; і Людина та його жінка сховалися від ВІЧНОГО Бога поміж дерев саду.

9ВІЧНИЙ Бог покликав Людину і сказав йому: «Де ти?»

10Він відповів: «Я почув голос Твій у саду і злякався, бо я нагий, тому й сховався».

11«Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, з якого Я заборонив тобі їсти?»

12Людина сказав: «Жінка, яку Ти поставив поруч зі мною, — вона дала мені з дерева, і я їв».

13І сказав ВІЧНИЙ Бог жінці: «Що це ти вчинила!» Жінка відповіла: «Змій обманув мене, і я їла».

14Тоді ВІЧНИЙ Бог сказав змієві:«За те, що ти вчинив це,Більш проклятий будеш ти,Ніж усяка худобаІ всі дикі звірі:На животі своєму будеш повзатиІ порох їстимешУсі дні життя твого.

15Я покладу ворожнечуМіж тобою і жінкою,І між потомством твоїм і її;Вони вражатимуть твою голову,А ти вражатимеш їхню п'яту».

16А жінці [Бог] сказав:«Я вельми помножуТвій труд — і твої вагітності;У муках родитимеш дітей.Та потяг твій буде до чоловіка твого,І його воля пануватиме над твоєю».

17Адамові ж [Бог] сказав: «За те, що ти вчинив, як сказала твоя дружина, і їв із дерева, про яке Я наказав тобі: „Ти не повинен їсти з нього“,Проклята земля через тебе;У трудах будеш їсти з неїУсі дні життя твого:

18Терни й будяки зростить вона тобі.Але твоєю їжею будуть трави польові;

19У поті чола свогоЗдобуватимеш хліб для їжі,Доки не повернешся в землю —Бо з неї тебе взято.Бо порох, як у 2.7; пор. другу примітку там. ти є,І в порох повернешся».

20Людина назвав свою дружину Єва,. бо вона була матір'ю всього живого..

21І зробив ВІЧНИЙ Бог одяг зі шкір для Адама та дружини його, і зодягнув їх.

22І сказав ВІЧНИЙ Бог: «Ось людство стало як кожен із нас, знаючи добро і зло; що як простягне тепер руку і візьме також із дерева життя, і з'їсть, і житиме вічно!»

23Тож ВІЧНИЙ Бог вигнав їх із саду Едемського, щоб порати гумус, букв. «ґрунт», як у 2.7; пор. другу примітку там. з якого їх було взято:

24людство було вигнано; і на схід від саду Едемського було поставлено херувимів та полум'яний меч, що невпинно обертався, щоб стерегти путь до дерева життя.