ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 37 · Сни Йосипа

1І оселився Яків у землі, де перебував чужинцем батько його, у землі Ханаанській.

2Ось родовід Якова: У сімнадцять років віку Йосип пас отару разом із братами своїми, як помічник синам дружин свого батька Білги та Зілпи. І доносив Йосип лихі поголоски про них до їхнього батька.

3А Ізраїль любив Йосипа понад усіх синів своїх, бо він був дитям його старості; і зробив він йому оздоблену туніку.

4І коли побачили брати його, що батько любить його більше за всіх братів його, зненавиділи вони його так, що не могли мовити до нього мирного слова.

5Якось наснився Йосипові сон, про який він розповів братам своїм; і вони зненавиділи його ще дужче.

6І сказав він їм: «Послухайте цей сон, що наснився мені:

7Ось ми в’яжемо снопи в полі, аж раптом мій сніп підвівся й став просто; і ось ваші снопи обступили навколо і вклонилися низько моєму снопові».

8Брати ж його відповіли: «Невже ти справді царюватимеш над нами? Чи справді пануватимеш над нами?» І зненавиділи вони його ще більше за розповіді його про сни його.

9І наснився йому ще інший сон, і він розповів його братам своїм, кажучи: «Ось наснився мені ще один сон: і цього разу сонце, і місяць, і одинадцять зірок вклонялися мені».

10І коли він розповів це батькові своєму та братам своїм, батько докорив йому. «Що то, — сказав він йому, — за сон, що наснився тобі? Чи справді прийдемо я, і мати твоя, і брати твої, щоб уклонитися тобі низько до землі?»

11І розпалилися брати його гнівом на нього, а батько беріг цю справу в думці своїй.

12Одного разу, коли брати його пішли пасти отару свого батька в Сихемі,

13Ізраїль сказав до Йосипа: «Твої брати пасуть у Сихемі. Ходи, я пошлю тебе до них». Він відповів: «Я готовий».

14І сказав йому: «Піди й подивися, чи гаразд братам твоїм і як ведеться худобі, та й принеси мені відповідь». І послав він його з долини Хеврону. Коли ж той дістався Сихема,

15зустрів його якийсь чоловік, коли він блукав у полі. І запитав його чоловік: «Чого ти шукаєш?»

16Він відповів: «Я шукаю моїх братів. Чи не міг би ти сказати мені, де вони пасуть?»

17Чоловік сказав: «Вони рушили звідси, бо я чув, як вони говорили: Ходімо до Дотана». І пішов Йосип слідом за братами своїми й знайшов їх у Дотані.

18Вони побачили його здалеку, і перш ніж він наблизився до них, змовилися між собою вбити його.

19І сказали один одному: «Ось іде той сновидець!

20Ходімо ж тепер, і вбиймо його, та й киньмо до однієї з ям; і скажемо: “Лютий звір пожер його”. Побачимо тоді, що вийде з його снів!»

21Та коли почув це Рувим, то спробував урятувати його з їхніх рук. Він сказав: «Не позбавляймо його життя».

22І повів Рувим далі: «Не проливайте крови! Киньте його в ту яму, що в пустелі, але самі не торкайтеся його», — маючи намір урятувати його з їхніх рук та повернути до батька.

23І сталося, коли підійшов Йосип до братів своїх, зняли вони з Йосипа хітон його, той оздоблений хітон, що був на ньому,

24і взяли його та й кинули в яму. Та яма була порожня; не було в ній води.

25Потім сіли вони до трапези. Підвівши ж очі свої, побачили: ось караван ізмаїльтян іде з Гілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, бальзам та ладан, щоб відвезти їх до Єгипту.

26Тоді Юда сказав своїм братам: «Яка нам користь, якщо ми вб’ємо нашого брата і сховаємо його кров?

27Ходімо, продаймо його ізмаїльтянам, але самі не губімо його. Зрештою, він наш брат, наша власна плоть». Його брати погодилися.

28Коли ті мідіянські купці проходили повз, брати витягли Йосифа з ями. Вони продали Йосифа за двадцять срібняків ізмаїльтянам, які й привели Йосифа до Єгипту.

29Коли Рувим повернувся до ями й побачив, що Йосифа в ямі немає, він роздер свій одяг.

30Повернувшись до своїх братів, він сказав: «Хлопця немає! Що ж мені тепер робити?»

31Тоді вони взяли туніку Йосифа, зарізали козеня і вмочили туніку в кров.

32Вони звеліли віднести оздоблену туніку до свого батька і сказали: «Ми знайшли це. Оглянь, будь ласка; чи це туніка твого сина, чи ні?»

33Він упізнав її і сказав: «Туніка мого сина! Дикий звір пожер його! Йосиф роздертий звіром!»

34Яків роздер свій одяг, поклав веретище на стегна свої і справляв жалобу за своїм сином багато днів.

35Усі його сини й дочки намагалися втішити його; але він відмовлявся прийняти втіху, кажучи: «Ні, я зійду в жалобі до сина мого в Шеол». Так оплакував його батько.

36Мідіяніти ж тим часом продали його в Єгипті Потіфарові, придворному фараона і його префекту. непевно.