ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 32 · Яків готується до зустрічі з Ісавом

1Рано-вранці Лаван поцілував родину свою і попрощався з ними; тоді Лаван рушив у путь свою додому.

2Яків же пішов своєю дорогою, і зустріли його ангели Божі.

3Побачивши їх, Яків сказав: «Це табір Божий». І назвав він те місце Маханаїм. «табір».

4І послав Яків перед собою вісників до свого брата Ісава в край Сеїр, землю Едома,

5і наказав їм так: «Так скажіть: „Моєму панові Ісаву, так говорить раб твій Яків: у Лавана перебував я і забарився аж донині;

6і надбав я волів, ослів, овець, рабів та рабинь; і посилаю сповістити пана мого, сподіваючись знайти ласку в очах твоїх“».

7І повернулися вісники до Якова, кажучи: «Прийшли ми до брата твого Ісава; він і сам іде назустріч тобі, і чотириста чоловік із ним».

8І злякався Яків вельми; у тривозі своїй розділив він людей, що були з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюдів на два табори,

9думаючи: «Якщо Ісав нападе на один табір і розіб’є його, то інший табір зможе врятуватися».

10І сказав Яків: «О Боже батька мого Авраама і Боже батька мого Ісаака, о ВІЧНИЙ, що сказав мені: „Повернися до рідного краю свого, і Я чинитиму тобі добро“!

11Недостойний я всієї тієї милості, що її Ти так незмінно виявляв рабові Твоєму: бо з самою лише палицею перейшов я цей Йордан, а нині зріс до двох таборів.

12Визволи мене, благаю, з руки брата мого, з руки Ісава; бо боюся я, щоб він не прийшов і не вбив мене, матерів разом із дітьми».

13А Ти сказав: «Я справді вчиню тобі добро і вчиню потомство твоє як пісок морський, якого не злічити через безліч».

14І переночував він там тієї ночі, і взяв із того, що було під рукою, дарунок для брата свого Ісава:

15двісті кіз та двадцять козлів; двісті овець та двадцять баранів;

16тридцять дійних верблюдиць із їхніми верблюденятами; сорок корів та десять биків; двадцять ослиць та десять ослів.

17І віддав він їх до рук слуг своїх, отару за отарою окремо, і сказав слугам своїм: «Ідіть переді мною і тримайте відстань між отарами».

18І наказав він першому так: «Коли зустріне тебе брат мій Ісав і запитає тебе: „Чий ти? Куди йдеш? І чиї це [тварини] перед тобою?“ —

19то скажеш: „Раба твого Якова; це дарунок, посланий господареві моєму Ісаву; і сам [Яків] позаду нас“».

20Так само наказав він і другому, і третьому, і всім, хто йшов услід за отарами, кажучи: «Саме так скажіть Ісавові, коли зустрінете його.

21І додасте: „Ось і раб твій Яків сам позаду нас“». Бо міркував він: «Умилостивлю його дарунком, що йде переді мною, а опісля побачу обличчя його; можливо, він прихильно прийме мене».

22І пішов дарунок уперед нього, а сам він зостався тієї ночі в таборі.

23Тієї ж ночі він устав і, взявши обох дружин своїх, і обох служниць своїх, і одинадцятьох синів своїх, перейшов брід Яббок.

24І взяв він їх, і переправив через потік, і переправив усе, що належало йому.

25І зостався Яків сам. І якась постать боролася з ним аж до появи зорі.

26Коли він побачив, що не здолав його, він ушкодив суглоб стегна Якова, так що суглоб його стегна вивихнувся, коли той боровся з ним.

27Тоді він сказав: «Відпусти мене, бо займається зоря». Але той відповів: «Не відпущу тебе, якщо не благословиш мене».

28Сказав той: «Яке ім’я твоє?» Він відповів: «Яків».

29Сказав він: «Не Яків уже буде ім’я твоє, але Ізраїль, бо ти змагався, пов’язано з першою частиною «Ізраїль». з істотами божественними і людськими,, пов’язано з другою частиною ‘Ізраїль’) і людськими істотами.» і переміг».

30Яків запитав: «Благаю, скажи мені ім’я твоє». Але він сказав: «Нащо питаєш про моє ім’я?» І попрощався з ним там.

31І назвав Яків те місце Пенієл, що означає: «Я бачив божественну істоту лицем до лиця, і все ж життя моє збереглося».

32Сонце зійшло над ним, коли він проходив Пенуїл, накульгуючи на своє стегно.

33Ось чому сини Ізраїля до цього дня не їдять стегнового м’яза, що на суглобі стегна, оскільки суглоб стегна Якова був ушкоджений коло стегнового м’яза.