ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 30 · Дан і Нефталі

1Коли Рахіль побачила, що не вродила Якову дітей, позаздрила вона сестрі своїй; і сказала Рахіль Якову: «Дай мені дітей, а як ні, то я вмру».

2І запалав гнів Якова на Рахіль, і сказав він: «Хіба я замість Бога, Який позбавив тебе плоду утроби?»

3Вона ж сказала: «Ось служниця моя Білга. Увійди до неї, нехай вона породить на коліна мої, щоб і я мала дітей через неї».

4І дала вона йому служницю свою Білгу за наложницю, і ввійшов Яків до неї.

5І зачала Білга, і вродила Якову сина.

6І сказала Рахіль: «Розсудив Бог мене;, пов'язано з „Дан“. воістину, [Бог] вислухав благання моє і дав мені сина». Тому нарекла ім'я йому Дан.

7І зачала знову Білга, служниця Рахілі, і вродила Якову другого сина.

8І сказала Рахіль: «Доленосною боротьбою боролася я, пов'язано з „Нафталі“. Букв. „Боротьбою Божою…“ із сестрою моєю; так, і перемогла». І нарекла ім'я йому Нафталі.

9Коли Лія побачила, що перестала родити дітей, узяла вона служницю свою Зілпу і дала її Якову за наложницю.

10І коли Зілпа, служниця Лії, вродила Якову сина,

11Сказала Лія: «Яка удача!», де читається бегад; кере читається баʼ гад «удача прийшла»; пов'язано з „Гад“. І нарекла ім'я йому Гад.

12Коли Зілпа, служниця Лії, вродила Якову другого сина,

13Прорекла Лія: «Яке щастя!», пов'язано з „Ашер“. що означає: «Жінки вважатимуть мене щасливою». І нарекла ім'я йому Ашер.

14Одного разу, в пору жнив пшениці, пішов Рувен, і знайшов мандрагори в полі, і приніс їх матері своїй Лії. І сказала Рахіль Лії: «Дай мені, будь ласка, мандрагорів сина твого».

15Та вона сказала їй: «Чи мало тобі забрати мого чоловіка, що ти хочеш забрати й мандрагори мого сина?» Рахіль відповіла: «Обіцяю, він ляже з тобою цієї ночі взамін за мандрагори твого сина».

16Коли Яків прийшов увечері з поля, Лія вийшла назустріч йому і сказала: «Ти маєш спати зі мною, бо я найняла тебе за мандрагори мого сина». І він ліг із нею тієї ночі.

17Бог почув Лію, і вона зачала та вродила йому п’ятого сина.

18І сказала Лія: «Бог дав мені нагороду мою, пов’язано з “Іссахар”, за те, що віддала служницю мою чоловікові моєму». Тож вона нарекла його Іссахар.

19Коли Лія зачала знову і вродила Якову шостого сина,

20Лія сказала: «Бог обдарував мене добірним даром;. цього разу мій чоловік звеличить мене,; на противагу іншим “житиме зі мною”. бо я вродила йому шістьох синів». Тож вона нарекла його Завулон.

21Наостанку вона вродила йому дочку і нарекла її Діна.

22І згадав Бог про Рахіль; Бог почув її і відкрив її утробу.

23Вона зачала і вродила сина, та й сказала: «Бог відняв, пов’язано з “Йосип”, мою ганьбу».

24Тож вона нарекла його Йосип, себто кажучи: «Нехай БОГ додасть, пов’язано з “Йосип”, іншого сина для мене».

25Після того, як Рахіль вродила Йосипа, Яків сказав до Лавана: «Відпусти мене, щоб я повернувся до рідного краю мого.

26Віддай мені моїх дружин і моїх дітей, за яких я служив тобі, щоб я міг піти; бо ти добре знаєш, яку службу я відбув для тебе».

27Але Лаван сказав йому: «Якщо знайдеться ласка твоя до мене, я дізнався через віщування, що БОГ поблагословив мене заради тебе».

28І він продовжував: «Признач плату, належну від мене, і я віддам її тобі».

29Та він сказав: «Ти добре знаєш, як я служив тобі і якою стала худоба твоя при мені.

30Бо те мале, що мав ти до мене, намножилося до великого, відколи БОГ благословив тебе з кожним кроком моїм. А тепер коли ж подбаю і про свій власний дім?»

31І сказав той: «Що мені дати тобі?» І відказав Яків: «Не давай мені нічого! Якщо вчиниш для мене оцю річ, я знову пастиму й стерегтиму отари твої:

32хай пройду я нині крізь усю отару твою, вилучаючи звідти кожну крапчасту й плямисту скотину — кожну темну вівцю і кожну плямисту й крапчасту козу. Оце й буде плата моя.

33І засвідчить за мене праведність моя перед тобою в майбутньому, коли прийдеш оглянути плату мою: всяка, що не є крапчастою або плямистою поміж кіз і темною поміж овець, краденою буде вважатися в мене».

34І сказав Лаван: «Гаразд, нехай буде за словом твоїм».

35Та того ж самого дня вилучив він смугастих і плямистих цапів та всіх крапчастих і плямистих кіз — кожну, що мала біле на собі, — та всіх темних овець, і віддав під нагляд синам своїм.

36І поклав він відстань у три дні дороги між собою та Яковом, а Яків пас решту отар Лаванових.

37Тоді взяв собі Яків свіжих пагонів тополі, мигдалю та платана, і повистругував на них білі смуги, оголюючи білизну пагонів.

38І розставив він пруття, яке обстругав, перед козами в жолобах, біля водоймищ, куди кози приходили пити. І злучалися вони, коли приходили пити,

39і оскільки кози злучалися перед пруттям, то й родили кози смугастих, крапчастих та плямистих малят.

40Яків же чинив окремо з вівцями; він повертав цих тварин лицем до смугастих або цілком темних тварин в отарі Лавана. І так надбав він окремі отари для себе, яких не прилучав до отар Лавана.

41Більше того, коли злучалися міцніші тварини, Яків клав палиці в жолоби, перед самі очі тваринам, аби вони зачинали коло палиць;

42а перед слабшими тваринами він не клав їх туди. Так кволі діставалися Лаванові, а міцні — Якову.

43І став той чоловік надзвичайно заможним, і набув численні отари, служниць і слуг, верблюдів та ослів.