ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 2 · Сьомий день

1І були скінчені небо та земля, і все їхнє воїнство.

2Сьомого дня Бог завершив роботу, яку чинив, і спочив сьомого дня від усякої праці, яку виконував.

3І благословив Бог сьомий день, і освятив його, — бо в ньому спочив від усієї праці сотворення, яку Бог чинив.

4Ось оповість про небо і землю, коли вони були створені.Коли ВІЧНИЙ Бог учинив землю та небо —

5коли жодного польового куща ще не було на землі і жодна польова трава ще не поросла, бо ВІЧНИЙ Бог не посилав дощу на землю і не було людини, щоб обробляти ґрунт,

6але струмінь підіймався із землі та напував усю поверхню землі —

7ВІЧНИЙ Бог виліпив Людину. Хоча цей термін не має роду, для давньої аудиторії було само собою зрозумілим, що прабатько всіх людських родів був чоловічої статі. із гумусу ґрунту,. вдихнувши в ніздрі його дихання життя: і стала Людина живою душею.

8ВІЧНИЙ Бог насадив сад в Едемі, на сході, і вмістив туди Людину, яку створив.

9І зростив ВІЧНИЙ Бог із ґрунту кожне дерево, приємне на вигляд і добре на їжу, і дерево життя посеред саду, і дерево пізнання добра і лиха.

10Ріка виходить із Едему, щоб напувати сад, і звідти розділяється, стаючи чотирма рукавами.

11Ім'я першої — Пішон, це та, що обтікає весь край Хавіла, де є золото.

12(Золото того краю добре; там є бдолах і лазурит. непевно.)

13Ім’я другої річки — Ґіхон; це та, що обтікає весь край Куш.

14Ім’я третьої річки — Тигр; це та, що тече на схід від Ашшура. А четверта річка — це Євфрат.

15ВІЧНИЙ Бог оселив Людину в Едемському саду, щоб обробляти його та доглядати за ним.

16І заповів ВІЧНИЙ Бог Людині, кажучи: «З кожного дерева в саду ти вільний їсти;

17але з дерева пізнання добра і зла не їж від нього; бо як тільки з’їси від нього, неодмінно помреш».

18І сказав ВІЧНИЙ Бог: «Не добре Людині бути на самоті; Я створю для Нього відповідну пару».

19І утворив ВІЧНИЙ Бог із землі всю польову звірину та все птаство небесне і привів їх до Людини, щоб побачити, як той назве їх; і хоч би як Людина назвав кожну живу істоту, таким мало бути ім’я її.

20І дав Людина імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині; але підхожої пари для людської істоти знайдено не було.

21Тоді ВІЧНИЙ Бог навів глибокий сон на Людину; і поки той спав, [Бог] узяв один із його боків і закрив те місце плоттю.

22І створив ВІЧНИЙ Бог той бік, що був узятий від Людини, у жінку, і привів її до Людини.

23Тоді Людина сказав:«Ця нарештіЄ кістю від моїх костейІ плоттю від моєї плоті.Ця буде зватися Жінкою,; тобто унікальна жіноча учасниця ситуації. Бо від Чоловіка; тобто єдиного (і чоловічого) учасника в первісній ситуації. була вона взята».

24Тому чоловік. полишає батька свого й матір і горнеться до дружини своєї,, від ʼishshah. так що стають вони одним тілом.

25Обоє вони були нагі,, гра слів із ʻarum «хитрий» у 3.1. Людина та дружина його, проте не відчували сорому.