ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 29 · Яків зустрічає Рахіль

1І рушив Яків у путь свою, і прибув до землі Східнян.

2І побачив він: ось криниця в полі, і три отари овець лежали там коло неї, бо з тієї криниці напували отари; а камінь на отворі криниці був великий.

3І коли всі отари збиралися там, відкочували камінь з отвору криниці й напували овець; потім повертали камінь на його місце на отвір криниці.

4І сказав їм Яків: «Друзі мої, звідки ви?» Вони ж відповіли: «Ми з Харану».

5І сказав їм: «Чи знаєте ви Лавана, сина Нахора?» А вони відповіли: «Знаємо».

6І спитав він: «Чи здоровий він?» Вони ж відповіли: «Здоровий; і ось дочка його Рахіль іде з отарою».

7І сказав він: «Ось день іще в повній силі, не час збирати худобу; напоїть отару й ведіть пасти».

8А вони сказали: «Не можемо, доки не зберуться всі отари; тоді відкочують камінь з отвору криниці, і ми напуваємо овець».

9Поки він іще розмовляв із ними, прийшла Рахіль з отарою батька свого, бо вона пасла її.

10І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку свого дядька Лавана, і отару свого дядька Лавана, підійшов Яків, і відкотив камінь з отвору криниці, і напоїв отару свого дядька Лавана.

11І поцілував Яків Рахіль, і залився сльозами.

12І повідав Яків Рахілі, що він родич батька її і що він син Ревеки; а вона побігла й сповістила батька свого.

13Почувши звістку про Якова, сина сестри своєї, Лаван побіг йому назустріч; він обійняв його, і поцілував його, і ввів його до дому свого. І той розповів Лаванові про все, що сталося,

14і сказав йому Лаван: «Ти воістину кість моя і плоть моя». І перебув він у нього цілий місяць,

15і сказав Лаван Якову: «Хіба тому, що ти мій родич, мусиш ти служити мені задарма? Скажи мені, якою має бути твоя платня?»

16А в Лавана було дві дочки; ім'я старшої — Лія, а ім'я молодшої — Рахіль.

17Очі в Лії були слабкі; Рахіль же була гарна станом і прекрасна вродою.

18Яків полюбив Рахіль і відповів: «Я служитиму тобі сім літ за молодшу дочку твою Рахіль».

19Лаван сказав: «Краще мені віддати її тобі, ніж віддати її чужому. Залишайся зі мною».

20І служив Яків за Рахіль сім літ, і здалися вони йому як кілька днів через любов його до неї.

21Тоді сказав Яків Лаванові: «Віддай мою дружину, бо сповнився мій час, щоб я ввійшов до неї».

22І зібрав Лаван усіх людей того місця, і справив бенкет.

23Коли ж настав вечір, узяв він дочку свою Лію і привів її до нього; і він увійшов до неї.—

24Лаван же дав свою служницю Зілпу дочці своїй Лії за служницю.—

25Коли ж настав ранок, аж глядь — то Лія! І сказав він Лаванові: «Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль я служив у тебе? Навіщо ж ти ошукав мене?»

26Лаван сказав: «Немає такого звичаю в нашій землі, щоб видавати молодшу раніше за старшу.

27Зачекай до завершення шлюбного тижня цієї, і ми дамо тобі й ту, якщо служитимеш мені ще інші сім літ».

28Яків так і вчинив; він відбув весільний тиждень цієї, і тоді той дав йому дочку свою Рахіль за дружину.—

29Лаван же дав служницю свою Білгу дочці своїй Рахілі за служницю.—

30І ввійшов Яків також до Рахілі; воістину, він полюбив Рахіль більше, ніж Лію. І служив у нього ще інших сім років.

31Побачивши, що Лія нелюба, БОГ відкрив її утробу; Рахіль же була неплідною.

32Зачала Лія і народила сина, і нарекла ім'я йому Рувим; бо прорекла: «Це означає: “БОГ побачив, пов'язано з першою частиною імені “Рувим.” моє горе”; це також означає: “Тепер чоловік мій полюбить мене.”», пов'язано із закінченням імені “Рувим.”

33Вона зачала знову і народила сина, і прорекла: «Це тому, що БОГ почув, пов'язано із “Симеон.” що я була нелюба, і дав мені також і цього»; тому нарекла ім'я йому Симеон.

34Знову зачала вона і народила сина, і прорекла: «Цього разу чоловік мій прихилиться, пов'язано з “Левій.” до мене, бо я народила йому трьох синів». Тому наречено ім'я йому Левій.

35Вона зачала знову і народила сина, і прорекла: «Цього разу я вихвалятиму, пов'язано з “Юда.” БОГА». Тому нарекла ім'я йому Юда. І перестала родити.