ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 28 · Втеча Якова

1І покликав Ісаак Якова, і поблагословив його, і наказав йому, промовляючи: «Не бери собі дружини з ханаанських жінок.

2Устань, іди до Паддан-Араму, до дому Бетуїла, батька матері твоєї, і візьми собі звідти дружину з дочок Лавана, брата матері твоєї.

3Нехай же Ел Шаддай благословить тебе, і вчинить тебе плодовитим та численним, щоб постав із тебе сонм народів.

4І нехай дасть тобі й потомству твоєму благословення Авраама, щоб володів ти землею тимчасового мешкання твого, яку Бог призначив Авраамові».

5І відпустив Ісаак Якова, і той пішов до Паддан-Араму, до Лавана, сина арамеянина Бетуїла, брата Ревеки, матері Якова та Ісава.

6І побачив Ісав, що Ісаак поблагословив Якова і відіслав його до Паддан-Араму, щоб узяти собі дружину звідти, наказавши йому, благословляючи: «Не бери собі дружини з ханаанських жінок»,

7і що Яків послухався батька свого та матері своєї і пішов до Паддан-Араму,

8і зрозумів Ісав, що ханаанські жінки не до вподоби батькові його Ісааку.

9Тоді пішов Ісав до Ізмаїла і взяв собі за дружину, понад інших дружин своїх, Махалат, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайота.

10Яків же вийшов із Беер-Шеви і вирушив до Харану.

11І натрапив він на якесь місце, і спинився там на ніч, бо сонце вже зайшло. Узявши ж один із каменів того місця, він підклав його собі під голову і ліг на тому місці.

12І приснився йому сон; сходи стояли на землі, а вершок їх сягав неба, і ось ангели Божі підіймалися та спускалися ними.

13І стояв біля нього БОГ, і промовив: «Я — ВІЧНИЙ, Бог твого батька Авраама і Бог Ісаака: землю, на якій ти лежиш, Я віддам тобі та твоєму потомству.

14І буде потомство твоє, як порох землі; і поширишся ти на захід і на схід, на північ і на південь. І благословляться тобою та твоїм потомством усі племена землі.

15Пам’ятай, Я з тобою: Я оберігатиму тебе скрізь, куди б ти не пішов, і поверну тебе до цієї землі. Я не залишу тебе, доки не вчиню того, про що Я обіцяв тобі».

16І прокинувся Яків зі сну свого, і сказав: «Воістину БОГ присутній на цьому місці, а я й не знав!»

17Стривожений, він мовив: «Яке трепетне це місце! Це не що інше, як оселя Бога, і це — брама небесна».

18І встав Яків рано-вранці, і взяв камінь, що поклав собі під голову, і поставив його як стовп, і вилив оливу на верх його.

19І назвав він те місце Бетел; але раніше назва того міста була Луз.

20І дав Яків обітницю, кажучи: «Якщо Бог буде зі мною, і оберігатиме мене в цій дорозі, якою я йду, і дасть мені хліб їсти та одяг одягатися,

21і повернуся я в мирі до дому батька мого — то ВІЧНИЙ буде мені Богом.

22А цей камінь, який я поставив як стовп, буде оселею Бога; і з усього, що Ти даси мені, я неодмінно відділю десятину для Тебе».