ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 27 · Ісаак благословляє Якова

1Коли Ісаак постарів і очі його притьмарилися настільки, що не бачив, покликав він старшого сина свого Ісава і сказав йому: «Сину мій». А той відповів йому: «Ось я».

2І сказав він: «Ось я вже постарів і не знаю, коли можу померти.

3Візьми ж спорядження своє, свій сагайдак і лук свій, та вийди в поле і вполюй для мене здобич.

4І приготуй мені страву, яку я люблю, та принеси мені з’їсти, щоб уділив я тобі найпотаємніше благословення моє, перш ніж помру».

5Ревека ж слухала, як промовляв Ісаак до сина свого Ісава. І пішов Ісав у поле, щоб уполювати здобич та принести додому,

6і сказала Ревека синові своєму Якову: «Ось чула я, як промовляв батько твій до брата твого Ісава, кажучи:

7„Принеси мені здобич і приготуй мені страву з’їсти, щоб я благословив тебе, зі схвалення БОГА, перш ніж помру“.

8А тепер, сину мій, послухай уважно того, що я тобі наказую.

9Піди до отари і візьми мені звідти двох добірних козенят, а я приготую з них страву для батька твого, таку, як він любить.

10І принесеш її батькові своєму, щоб він з’їв, аби благословив він тебе, перш ніж помре».

11І сказав Яків до матері своєї Ревеки: «Та ж брат мій Ісав — чоловік волохатий, а я — з гладкою шкірою.

12Може, торкнеться мене батько мій, і я видамся йому ошуканцем, і наведу на себе прокляття, а не благословення».

13А мати сказала йому: «На мені хай буде твоє прокляття, сину мій! Тільки вчини так, як я кажу, піди і принеси мені їх».

14І пішов він, узяв і приніс їх матері своїй, а мати його приготувала страву, яку любив батько його.

15Тоді взяла Ревека найкраще вбрання свого старшого сина Ісава, що було в домі, та вдягла в нього молодшого сина свого Якова;

16і покрила шкурами козенят його руки та гладку частину його шиї.

17Тоді дала вона в руки сина свого Якова страву та хліб, які приготувала.

18Він прийшов до батька свого та й сказав: «Батьку». А той відказав: «Так, котрий з моїх синів ти?»

19Яків же сказав батькові своєму: «Я — Ісав, твій первісток; я вчинив так, як ти звелів мені. Благаю, сядь і поїж моєї дичини, щоб ти дав мені своє найглибше благословення».

20Ісаак сказав синові своєму: «Як же ти знайшов це так швидко, сину мій?» А той відказав: «Бо ВІЧНИЙ, Бог твій, послав мені успіх».

21Ісаак сказав Якову: «Підійди ближче, щоб я обмацав тебе, сину мій, — чи ти справді мій син Ісав, чи ні».

22І підійшов Яків до свого батька Ісаака, а той обмацав його і здивувався: «Голос — то голос Якова, проте руки — то руки Ісава».

23І не впізнав він його, бо руки його були волохаті, як руки його брата Ісава; і так він поблагословив його.

24Він запитав: «Чи справді ти мій син Ісав?» А коли той відказав: «Я»,

25він сказав: «Подай мені, і я поїм дичини мого сина, щоб я дав тобі своє найглибше благословення». І подав він йому, і той їв; і приніс йому вина, і той пив.

26Тоді сказав йому його батько Ісаак: «Підійди ближче і поцілуй мене, сину мій»;

27і він підійшов та поцілував його. І він відчув запах його одягу, і поблагословив його, кажучи: «Ось, запах сина мого — немов запах поля, яке поблагословив БОГ.

28«Нехай же дасть тобі БогВід роси неба і ситості землі,Достаток нового зерна та вина.

29Нехай народи служать тобі,І племена вклоняються тобі;Будь володарем над братами твоїми,І нехай сини матері твоєї вклоняються тобі.Прокляті ті, хто проклинає тебе,Благословенні ті, хто благословляє тебе».

30Щойно Яків вийшов від лиця батька свого Ісаака — після того, як Ісаак закінчив благословляти Якова, — як брат його Ісав повернувся з ловів своїх.

31Він також приготував страву й приніс її батькові своєму. І сказав він батькові своєму: «Нехай підведеться батько мій і поїсть дичини сина свого, щоб ти уділив мені своє найглибше благословення».

32Сказав йому батько його Ісаак: «Хто ти?» А той відповів: «Я син твій, первісток твій, Ісав!»

33І затремтів Ісаак тремтінням вельми великим. «Хто ж то був, — вигукнув він, — що вполював здобич і приніс мені? Більше того, я їв від усього перед тим, як ти прийшов, і благословив його; тепер він і залишиться благословенним!»

34Коли почув Ісав слова батька свого, зайшовся він нестримним і гірким риданням, і сказав батькові своєму: «Благослови й мене, Батьку!»

35Але той відповів: «Брат твій прийшов із підступом і забрав благословення твоє».

36[Ісав] сказав: «Чи не тому названо його Яковом, щоб він витіснив, пов'язане з «Яків». мене вже два рази? Спершу він забрав моє первородство, а тепер забрав моє благословення!» І додав: «Невже ти не зберіг благословення й для мене?»

37Ісаак відповів, кажучи до Ісава: «Але ж я настановив його володарем над тобою: усіх братів його віддав я йому за слуг і підживив його хлібом та вином. Що ж тепер можу я зробити для тебе, сину мій?»

38І сказав Ісав батькові своєму: «Невже одне благословення маєш, Батьку? Благослови й мене, Батьку!» І голосно заридав Ісав.

39І відповів батько його Ісаак, промовляючи до нього: „Ось, оселя твоя живитиметься жиром землі І росою неба згори.

40Та мечем своїм ти житимеш, І братові своєму служитимеш; Та коли збунтуєшся, Зламатимеш ярмо його з шиї своєї”.

41І затаїв Ісав злобу на Якова через благословення, яким поблагословив його батько його, і сказав Ісав сам до себе: „Нехай настануть дні жалоби за батьком моїм, і вб’ю я брата мого Якова”.

42Коли переказано було Ревеці слова старшого сина її Ісава, послала вона покликати молодшого сина свого Якова і сказала йому: „Ось брат твій Ісав утішається тим, що замишляє вбити тебе.

43А тепер, сину мій, послухай мене. Тікай негайно до Харану, до брата мого Лавана.

44І побудь у нього деякий час, доки лють брата твого не вщухне —

45доки гнів брата твого на тебе не стихне — і він не забуде те, що ти заподіяв йому. Тоді я пошлю й заберу тебе звідти. Чому маю втратити вас обох в один день!”

46І сказала Ревека до Ісаака: „Остогидло мені життя через жінок-хетеянок. Якщо Яків візьме дружину з жінок-хетеянок, подібну до цих, з дочок цієї землі, то нащо мені й життя?”