ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 24 · Дружина для Ісаака

1Авраам був уже старий, у літах похилий, і БОГ поблагословив Авраама в усьому.

2І сказав Авраам найстаршому слузі свого дому, що правив усім добром його: «Поклади ж руку свою під стегно моє,

3і я закляну тебе ВІЧНИМ, Богом неба і Богом землі, що не візьмеш дружини моєму синові з дочок ханаанеїв, серед яких я живу,

4а підеш до землі мого народження і візьмеш дружину для сина мого Ісаака».

5І сказав йому слуга: «А якщо жінка не згодиться йти за мною до цієї землі, чи повинен я тоді повернути твого сина до землі, з якої ти вийшов?»

6Авраам же відповів йому: «Стережися, нізащо не вертай мого сина туди!

7ВІЧНИЙ, Бог неба, що взяв мене з дому батька мого і з землі рідної моєї, що обіцяв мені з клятвою, кажучи: “Цю землю Я дам твоєму потомству”, — Він пошле Свого ангела перед тобою, і ти візьмеш звідти дружину для мого сина.

8А коли жінка не схоче йти за тобою, тоді ти будеш чистий від цієї клятви мені; тільки сина мого не вертай туди».

9І поклав слуга руку свою під стегно Авраама, свого пана, і присягнув йому, як було звелено.

10Тоді взяв слуга десять верблюдів з верблюдів пана свого і рушив, маючи з собою всіляке добро пана свого; і встав він, і пішов до Арам-Нагараїма, до міста Нахора.

11І спонукав він верблюдів стати на коліна біля криниці за містом, о вечірній порі, коли жінки виходять черпати воду.

12І мовив: «О ВІЧНИЙ, Боже пана мого Авраама, пошли мені успіх сьогодні й яви милосердя моєму панові Аврааму:

13Ось я стою біля джерела, як дочки жителів міста виходять черпати воду;

14нехай дівчина, до якої скажу: «Будь ласка, нахили свій глек, щоб я напився», і яка відповість: «Пий, і верблюдів твоїх я також напою», — нехай вона буде тією, яку Ти призначив для Твого слуги Ісаака. З цього я пізнаю, що Ти вчинив милість моєму господареві».

15Ще не встиг він закінчити мову, як ось вийшла Ревека, народжена Бетуїлу, синові Мілки, дружини Нахора, брата Авраамового, з глеком на своєму плечі.

16Дівчина ж була вельми вродлива з виду, незаймана, якої не пізнав жоден чоловік. Вона зійшла до джерела, наповнила свій глек і піднялася.

17І побіг слуга їй назустріч та сказав: «Будь ласка, дай мені надпити трохи води з твого глека».

18«Пий, мій пане», — сказала вона, і поспішно спустила свій глек на руку та напоїла його.

19Коли ж напоїла його досхочу, сказала: «Я і для твоїх верблюдів начерпаю, доки вони не перестануть пити».

20І швидко випорожнила свій глек у корито, і побігла знову до колодязя черпати, і начерпала для всіх його верблюдів.

21Чоловік тим часом пильно дивився на неї, мовчки дивуючись, чи зробив БОГ його подорож успішною, чи ні.

22Коли ж верблюди перестали пити, взяв чоловік золоте кільце для носа вагою в пів шекеля і два золоті зап'ястя для її рук вагою в десять шекелів.

23«Скажи-но мені, — мовив він, — чия ти дочка? Чи є в домі твого батька місце для нас переночувати?»

24Вона відповіла йому: «Я дочка Бетуїла, сина Мілки, якого вона народила Нахорові».

25І продовжила вона: «Є вдосталь соломи, подрібненої соломи, яку зазвичай змішували з кормом; пор. в. 32. і корму вдома, а також місця для ночівлі».

26І схилився чоловік низько, віддаючи шану БОГУ,

27і промовив: «Благословенний будь ВІЧНИЙ, Бог господаря мого Авраама, Який не позбавив господаря мого Своєї непохитної вірності. Бо мене в моєму покликанні вів БОГ до дому рідні мого господаря».

28І побігла дівчина, і розповіла все це домашнім своєї матері.

29А в Ревеки був брат, на ім'я Лаван. І побіг Лаван до чоловіка назовні, до джерела —

30коли побачив він носове кільце та зап'ястя на руках сестри своєї і коли почув слова сестри своєї Ревеки, яка казала: «Так говорив зі мною той чоловік». І підійшов він до чоловіка, а той усе ще стояв біля верблюдів коло джерела.

31«Увійди, о благословенний БОГОМ, — промовив він, — навіщо стоїш надворі, коли я вже спорядив дім і місце для верблюдів?»

32Тоді ввійшов чоловік у дім, і розв'ючили верблюдів. Дали верблюдам соломи й корму, і принесли води омити ноги йому та людям, що були з ним.

33Та коли перед ним поставили їжу, він сказав: «Не їстиму, доки не розповім слова мого». Той же відказав: «Говори».

34«Я — слуга Авраамів», — почав він.

35«БОГ вельми благословив господаря мого, і став він багатим — дав йому овець і великої худоби, срібла й золота, рабів і рабинь, верблюдів та ослів.

36І вродила Сара, дружина мого господаря, сина господареві моєму на старості своїй, і він віддав йому все, що мав.

37І закляв мене господар мій, мовивши: “Не бери дружини синові моєму з дочок ханаанеїв, у чиїй землі я мешкаю;

38але ти підеш до дому батька мого, до моєї рідні, і візьмеш дружину для мого сина’.

39І сказав я моєму господареві: ‘А що, як жінка не піде слідом за мною?’

40Він відповів мені: ‘БОГ, Чиїми шляхами я ходив, пошле з тобою ангела і зробить твою справу успішною; і візьмеш дружину для мого сина з моєї рідні, з дому батька мого.

41Тільки так ти звільнишся від закляття мого: якщо, коли прийдеш ти до моєї рідні, вони відмовлять тобі — лише тоді ти звільнишся від закляття мого’.

42“Прийшов я сьогодні до джерела і сказав: ‘О ВІЧНИЙ, Боже господаря мого Авраама, о, коли б Ти вчинив успішною путь, якою я йду!

43Ось я стою біля водного джерела, тож нехай дівиця, яка вийде черпати і до якої я скажу: “Будь ласка, дай мені напитися трохи води з твого глека”,

44і яка відповість: “Пий, і я також начерпаю для твоїх верблюдів”, — хай буде вона тією дружиною, яку призначив БОГ для сина господаря мого’.

45Я ледве закінчив молитися в серці моєму, як ось Ревека вийшла з глеком на плечі своєму, зійшла до джерела й начерпала. І сказав я їй: ‘Будь ласка, дай мені напитися’.

46Вона поспішно опустила глека свого і сказала: ‘Пий, і я також напою твоїх верблюдів’. І я пив, і вона також напоїла верблюдів.

47Я запитав її: ‘Чия ти дочка?’ І вона сказала: ‘Дочка Бетуїла, сина Нахора, якого народила йому Мілка’. І наклав я кільце на ніс її та браслети на руки її.

48Тоді я впав ниць у поклонінні БОГУ — і благословив ВІЧНОГО, Бога господаря мого Авраама, Який провадив мене вірним шляхом, щоб узяти дочку брата господаря мого для сина його.

49І нині, якщо ви маєте намір виявити справжнє милосердя до мого господаря, скажіть мені; а якщо ні, скажіть мені також, щоб я повернув праворуч або ліворуч».

50Тоді Лаван і Бетуїл відповіли: «Від БОГА ця справа вирішена; ми не можемо говорити тобі ні злого, ні доброго.

51Ось Ревека перед тобою; візьми її та йди, і нехай буде вона дружиною синові твого господаря, як мовив БОГ».

52Коли слуга Авраама почув їхні слова, він низько вклонився до землі перед БОГОМ.

53Слуга виніс срібні та золоті речі й одяг та дав їх Ревеці; також дав коштовні подарунки її братові та її матері.

54Тоді він і ті, [хто прийшов] із ним, їли й пили, і переночували. А коли встали наступного ранку, він сказав: «Відпустіть мене до мого господаря».

55Але її брат і її мати сказали: «Нехай дівчина побуде з нами днів хоч десять; потім можеш іти».

56Він же сказав їм: «Не затримуйте мене, коли БОГ дав успіх моїй дорозі. Відпустіть мене, щоб я міг піти до мого господаря».

57І сказали вони: «Покличмо дівчину та запитаймо її відповіді».

58Вони покликали Ревеку і сказали їй: «Чи підеш ти з цим чоловіком?» І вона сказала: «Піду».

59Тож відпустили вони сестру свою Ревеку та її годувальницю разом зі слугою Авраама та його людьми.

60І благословили вони Ревеку та сказали їй: «О сестро! Нехай зростеш ти в тисячі міріад; нехай нащадки твої володіють брамами ворогів своїх».

61Тоді встала Ревека та служниці її, сіли на верблюдів і пішли за тим чоловіком. І взяв слуга Ревеку та рушив у дорогу.

62Ісаак саме повернувся з околиць Беер-лахай-рої, бо він оселився в землі Неґев.

63І вийшов Ісаак ходити непевний; на противагу іншим «роздумувати.» у полі під вечір і, звівши очі свої, побачив верблюдів, що наближалися.

64Звівши очі свої, Ревека побачила Ісаака. Вона зійшла з верблюда

65і сказала слузі: «Хто той чоловік, що йде полем нам назустріч?» І сказав слуга: «То мій пан». Тож узяла вона покривало своє й покрилася.

66Слуга розповів Ісаакові про все те, що він учинив.

67Тоді ввів її Ісаак до намету матері своєї Сарри, і взяв Ревеку собі за дружину. І полюбив її Ісаак, і так знайшов утіху після смерті своєї матері.