ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 21 · Народження Ісаака

1БОГ зглянувся над Сарою так, як обіцяв, і вчинив БОГ для Сари те, що було сповіщено.

2Сара зачала і народила Авраамові сина в його старості, у призначений час, про який говорив Бог.

3Авраам дав новонародженому синові своєму, якого народила йому Сара, ім'я Ісаак.

4І коли синові його Ісааку виповнилося вісім днів, Авраам обрізав його, як заповів йому Бог.

5Авраамові ж було сто літ, коли народився йому син його Ісаак.

6І сказала Сара: «Бог дав мені сміх; кожен, хто почує, сміятиметься зі мною».

7І додала вона: «Хто сказав би Авраамові, Що Сара годуватиме грудьми дітей! А проте я народила сина на старість його».

8Дитя виросло й було відлучене від грудей, і влаштував Авраам великий бенкет того дня, коли Ісаак був відлучений.

9І побачила Сара, як син, якого Аґар єгиптянка народила Авраамові, бавиться.

10І сказала вона Авраамові: «Прожени цю рабиню та її сина, бо син цієї рабині не розділить спадщини з моїм сином Ісааком».

11І ця річ вельми засмутила Авраама, бо йшлося про сина його.

12Та сказав Бог Авраамові: «Нехай не крає тобі серце хлопець чи рабиня твоя; усе, що скаже тобі Сара, роби так, як вона говорить, бо через Ісаака продовжиться потомство твоє.

13А щодо сина рабині, то і з нього Я вчиню народ, бо він — насіння твоє».

14Рано-вранці наступного дня Авраам узяв хліба та бурдюк води й дав їх Аґар. Він поклав їх їй на плече разом із дитиною і відпустив її. І вона пішла й блукала пустелею Беер-Шеви.

15Коли ж вода в бурдюку вичерпалася, вона залишила дитину під одним із кущів,

16і пішла та й сіла віддалік, на відстані вистрілу з лука; бо подумала: «Нехай не бачу, як умирає дитина». І, сівши так віддалік, вона зайшлася плачем.

17Бог почув голос хлопчика, і янгол Божий покликав до Агар із неба й сказав їй: «Що непокоїть тебе, Агар? Не бійся, бо почув Бог голос хлопчика там, де він є.

18Підійди, підійми хлопчика й тримай його за руку, бо Я вчиню з нього великий народ».

19Тоді відкрив Бог очі її, і побачила вона криницю з водою. І пішла, і наповнила міх водою, і напоїла хлопчика.

20Бог був із хлопчиком, і він виріс; і оселився він у пустелі, і став умілим стрільцем із лука.

21Жив він у пустелі Паран; і мати взяла йому дружину з землі Єгипетської.

22Того часу Авімелех і Фіхол, воєначальник війська його, сказали до Авраама: «Бог з тобою в усьому, що ти чиниш.

23Тож присягни мені тут Богом, що не вчиниш кривди ні мені, ні моєму родові, ні потомству моєму, але вчиниш зі мною та із землею, де перебував ти чужинцем, за тією вірністю, з якою я чинив із тобою».

24І сказав Авраам: «Я присягаю».

25І докорив Авраам Авімелехові за криницю з водою, яку силою забрали слуги Авімелехові.

26Але Авімелех сказав: «Не відаю, хто вчинив це; ані ти не сказав мені, ані я не чув про це до сьогодні».

27І взяв Авраам овець та волів і дав їх Авімелехові, і склали вони обидва союз.

28Тоді Авраам поставив сім ягничок з отари окремо,

29і сказав Авімелех до Авраама: «Що значать ці сім ягничок, яких ти поставив окремо?»

30Він відповів: «Ти маєш прийняти від мене цих сім ягничок на свідчення того, що я викопав цю криницю».

31Ось чому названо те місце Беер-Шева, бо там вони обоє склали клятву.

32Коли вони уклали союз у Беер-Шеві, Авімелех та Фіхол, воєначальник його, вирушили й повернулися до землі Филистимської.

33[Авраам] посадив тамариск у Беер-Шеві і прикликав там ім'я ВІЧНОГО, Бога Вічного.

34І мешкав Авраам у землі Филистимській довгий час.