ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 19 · Лот приймає ангелів

1І прийшли двоє ангелів до Содому ввечері, коли Лот сидів у брамі Содому. Побачивши їх, Лот устав їм назустріч і вклонився обличчям до землі,

2і сказав: «Благаю, володарі мої, заверніть до дому слуги вашого, щоб переночувати, й обмийте ноги ваші; а вранці вирушите в дорогу вашу». Але вони сказали: «Ні, ми заночуємо на площі».

3Та він вельми наполягав, тож вони завернули до нього й увійшли в дім його. Він спорядив для них учту, і спік опрісноки, і вони їли.

4Ще не полягали вони, як городяни, мужі Содому — від юнака до старого, увесь народ до ноги — обступили дім.

5І викликали вони Лота, і говорили йому: «Де ті люди, які прийшли до тебе цієї ночі? Виведи їх до нас, щоб ми спізнали їх».

6Тоді Лот вийшов до них до входу, а двері зачинив за собою,

7і сказав: «Благаю вас, браття мої, не чиніть такого лиха.

8Ось у мене дві дочки, які ще не пізнали мужа. Дозвольте мені вивести їх до вас, і робіть із ними, як вам завгодно; тільки тим людям не чиніть нічого, бо вони прийшли під затінок моєї покрівлі».

9Та вони сказали: «Відійди назад!» І сказали: «Цей зайшов сюди як приходень, і вже судить! Тепер ми вчинимо з тобою гірше, ніж із ними». І сильно налягли на того чоловіка — на Лота — і підступили, щоб виламати двері.

10Але ті мужі простягли свої руки, і втягли Лота до себе в дім, і зачинили двері.

11І тих, що були біля входу до дому, від малого до великого, вони вразили сліпучим світлом, так що ті були безсилі знайти вхід.

12Тоді посланці сказали Лотові: «Кого ще маєш тут? Зятів, синів твоїх і дочок твоїх [самих] — усіх, кого маєш у місті, — виведи з цього місця.

13Бо ми маємо знищити це місце; адже зойк проти них перед БОГОМ став таким великим, що БОГ послав нас знищити його».

14І вийшов Лот, і промовив до своїх зятів, які взяли його дочок, і сказав: «Устаньте, вийдіть із цього місця, бо БОГ має знищити місто». Але в очах своїх зятів він здався тим, хто жартує.

15Коли зайнялася зоря, ангели квапили Лота, кажучи: «Устань, візьми дружину твою і двох дочок твоїх, що лишилися, щоб тобі не загинути через беззаконня міста».

16Та він зволікав. Тоді посланці схопили за руку його, і за руку його дружину, і за руки двох його дочок — з БОЖОЇ милості до нього — і вивели його, і залишили за містом.

17І коли вони вивели їх назовні, один сказав: «Рятуй життя своє! Не озирайся назад і не зупиняйся ніде на Рівнині; тікай у гори, щоб тобі не загинути».

18Але Лот сказав їм: «О ні, владико мій!

19Ось Твій раб знайшов ласку в очах Твоїх, і Ти явив мені велику милість, щоб урятувати життя моє; але я не можу втекти в гори, щоб не спіткало мене лихо і щоб я не помер.

20Поглянь, те місто поблизу, щоб утекти туди, і воно таке мале! Дозволь мені втекти туди — хіба воно не мале? — і нехай збережеться життя моє».

21Він відповів: «Гаразд, Я вчиню тобі й цю ласку, і не знищу міста, про яке ти сказав.

22Поспішай, біжи туди, бо Я не можу нічого вдіяти, доки ти не прибудеш туди». Тому це місто стали називати Цоар, пов’язане з miṣʻar «мале місце», в. 20.

23Коли зійшло сонце над землею і Лот увійшов до Цоару,

24ГОСПОДЬ пролив на Содом і Гоморру дощем сірку й вогонь від ГОСПОДА з неба —

25знищивши ті міста і всю Рівнину, і всіх жителів міст, і рослинність земну.

26Дружина ж Лота озирнулася назад і вмить перетворилася на соляний стовп.

27Наступного ранку Авраам поспішив до місця, де він стояв перед ГОСПОДОМ,

28і, поглянувши вниз у бік Содому та Гоморри й на всю землю Рівнини, він побачив, як дим підіймається від землі, немов дим із випалювальної печі.

29Так сталося, що коли Бог нищив міста Рівнини і винищував міста, де оселився був Лот, згадав Бог про Авраама і вивів Лота з-посеред тієї руїни.

30І піднявся Лот із Цоару та оселився в горах зі своїми двома дочками, бо боявся жити в Цоарі; і мешкав він у печері — він та дві його дочки.

31І сказала старша до молодшої: «Батько наш старий, і немає на землі іншого чоловіка, який увійшов би до нас за звичаєм усього світу.

32Ходімо, напоїмо нашого батька вином і ляжемо з ним, щоб продовжити життя через нашого батька».

33Тієї ночі вони напоїли свого батька вином, і прийшла старша та лягла з батьком своїм; а він не знав, ні коли вона лягла, ні коли встала.

34Наступного дня сказала старша до молодшої: «Ось, лежала я минулої ночі з Батьком; напоїмо його вином і цієї ночі, і ти піди та ляж із ним, щоб ми зберегли життя через нашого батька».

35І тієї ночі напоїли вони свого батька вином, і пішла молодша, і лягла з ним; а він не знав, коли вона лягла і коли встала.

36Так завагітніли обидві дочки Лота від свого батька.

37Старша народила сина і назвала його Моав; «від (мого) батька». він є батьком моавитян сьогодення.

38І молодша також народила сина, і назвала його Бен-аммі; він є батьком аммонітян сьогодення.