ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 18 · Троє гостей

1БОГ явився йому біля теребінтів Мамре; він сидів біля входу до намету, коли розпалився день.

2Звівши очі, він побачив три постаті, що стояли біля нього. Тільки-но побачив їх, він побіг від входу до намету назустріч їм і, вклонившись до землі,

3він мовив: «Владики мої! Якщо це вгодно вам, не пройдіть повз слугу вашого.

4Нехай принесуть трохи води; омийте ноги ваші та спочиньте під деревом.

5І дозвольте мені принести кусень хліба, щоб ви покріпилися; а потім ідіть далі — раз уже зайшли дорогою до вашого слуги». Вони відповіли: «Зроби так, як сказав».

6Авраам поспішив до намету до Сари і мовив: «Хутчій, три сеї добірного борошна! Заміси й нароби коржів!»

7Потім Авраам побіг до череди, взяв теля, ніжне й добірне, і дав його слузі-хлопцеві, котрий поспішив приготувати його.

8Він узяв кисле молоко і свіже молоко, і теля, яке було приготоване, і поставив перед ними; і він прислуговував їм під деревом, коли вони їли.

9Вони сказали йому: «Де твоя дружина Сара?» А він відповів: «Ось там, у наметі».

10Тоді один мовив: «Я повернуся до тебе наступного року,; пор. 17.21; 2 Царів 4.16–17. і твоя дружина Сара матиме сина!» Сара ж слухала біля входу до намету, що був за ним.

11А Авраам і Сара були старі, у літах похилих; у Сари припинилося звичайне для жінок.

12І засміялася Сара в собі, кажучи: «Тепер, коли я зів'яла, непевно. чи буде мені втіха — коли й мій чоловік такий старий?»

13Тоді БОГ сказав Авраамові: «Чому Сара сміялася, кажучи: “Чи ж справді я народжу дитя, стара, як я є?”»

14Чи є щось занадто дивовижне для БОГА? Я повернуся до тебе цієї ж пори наступного року, і Сарра матиме сина».

15Сарра збрехала, кажучи: «Я не сміялася», бо злякалася. Пролунала відповідь: «Ні, ти сміялася».

16Посланці рушили звідти й поглянули вниз у бік Содому, а Авраам ішов із ними, щоб провести їх.

17І сказав БОГ: «Чи приховаю Я від Авраама те, що маю вчинити,

18коли Авраам має стати великим і численним народом, і всі народи землі благословлятимуться ним?

19Бо Я обрав його для того, щоб він наказав дітям своїм і нащадкам своїм берегти путь БОГА, чинячи справедливе й праведне, аби БОГ здійснив для Авраама те, що було обіцяно йому».

20Тоді БОГ сказав: «Крик проти Содому й Гоморри такий великий, і гріх їхній такий тяжкий!

21Зійду Я і подивлюся, чи справді вони чинять за тим криком, що дійшов до Мене; а якщо ні — знатиму».

22Посланці рушили звідти до Содому, а Авраам усе ще стояв перед БОГОМ.

23Авраам підійшов і сказав: «Невже Ти вигубиш безневинного разом із винним?

24Що, коли знайдеться п’ятдесят безневинних у місті; невже Ти тоді знищиш це місце і не пощадиш його заради п’ятдесяти безневинних, які в ньому?

25Не личить Тобі чинити таке — умертвляти безневинного разом із винним, так що з безневинним станеться те саме, що й з винним. Не личить Тобі! Хіба Суддя всієї землі чинитиме несправедливо?»

26І БОГ відповів: «Якщо Я знайду в місті Содомі п’ятдесят безневинних, Я пощаджу все це місце заради них».

27Авраам озвався й промовив: «Ось я насмілююся говорити до мого Владики, я, що є лиш порох і попіл:

28Що, як до п’ятдесяти праведних забракне п’яти? Чи знищиш Ти все місто через брак п’яти?» «Не знищу, якщо знайду там сорок п’ять», — була відповідь.

29Але він знову заговорив і сказав: «Що, як знайдеться там сорок?» «Не зроблю цього задля сорока», — була відповідь.

30І сказав він: «Нехай же не гнівається мій Владика, якщо я продовжу: Що, як знайдеться там тридцять?» «Не зроблю цього, якщо знайду там тридцять», — була відповідь.

31І сказав він: «Ось я знову насмілююся говорити до мого Владики: Що, як знайдеться там двадцять?» «Не знищу задля двадцяти», — була відповідь.

32І сказав він: «Нехай же не гнівається мій Владика, якщо скажу лиш цього останнього разу: Що, як знайдеться там десять?» «Не знищу задля десяти», — була відповідь.

33Закінчивши говорити до Авраама, БОГ відійшов; а Авраам повернувся на своє місце.