КНИГА ЕЗДРИ 9 · Змішані шлюби з чужинцями

1Коли це скінчилося, підійшли до мене начальники, кажучи: «Народ Ізраїля, і священники, і левіти не відокремилися від народів цієї землі з їхніми мерзенностями, подібними до ханаанеїв, хіттеїв, періззеїв, євусеїв, аммонітян, моавітян, єгиптян та амореїв.

2Бо вони брали їхніх дочок за дружин собі та своїм синам, так що святе насіння змішалося з народами цієї землі; і саме рука начальників та правителів була першою в цьому переступі».

3Коли я почув це, я роздер свій одяг і плащ свій, рвав волосся на голові своїй та в бороді своїй і сидів спустошений.

4І зібралися до мене всі, хто трепетав перед словами Бога Ізраїля через переступ повернених із вигнання, а я сидів спустошений аж до вечірнього приношення.

5А під час вечірнього приношення я встав від свого упокорення і, все ще в роздертому одязі та плащі своєму, схилився на коліна свої й простяг руки мої до ВІЧНОГО, Бога мого,

6і сказав: «Боже мій, соромлюся я і боюся підвести лице своє до Тебе, Боже мій, бо беззаконня наші розрослися понад голови, а провина наша сягнула аж неба.

7Від днів батьків наших і до цього дня ми у великій провині. Через наші беззаконня ми, наші царі та наші священники були віддані в руки чужоземних царів, під меч, у полон, на пограбування і на приниження, як воно є й нині».

8«Та нині, на короткий час, настало помилування від ВІЧНОГО, Бога нашого, Який залишив нам уцілілий останок і дав нам опертя в храмі в Єрусалимі, повернув сяйво очам нашим і подав нам трохи поживи в рабстві нашім.

9Бо раби ми, але навіть у рабстві нашім Бог не покинув нас, а прихилив до нас царя Персії, щоб подати нам поживу й знову піднести Дім Бога нашого, відбудувати руїни його та дати нам оплот в Юдеї та Єрусалимі.

10«І нині, що скажемо перед лицем цього, о Боже наш, адже ми залишили заповіді Твої,

11які Ти дав нам через слуг Твоїх пророків, мовивши: „Земля, якою ви йдете заволодіти, є земля, осквернена нечистотою народів краю, через мерзенні діла їхні, якими вони в нечистоті своїй сповнили її від краю до краю.

12Тож нині не віддавайте дочок ваших за їхніх синів і дочок їхніх не беріть за ваших синів; не робіть нічого задля їхнього блага чи вигоди, щоб бути вам сильними, споживати щедроти землі та передати її у спадок дітям вашим навіки“.

13Після всього, що сталося з нами через лихі діла наші та велику провину нашу, — хоча Ти, Боже наш, був поблажливий, [покаравши нас] менше, ніж [заслуговує] беззаконня наше, дарувавши нам такий останок, як цей, —

14чи знову нам порушувати заповіді Твої, родичаючись із цими народами, які чинять такі мерзенні діла? Чи не запалаєш Ти гнівом на нас, аж доки не будемо винищені без останку й уцілілого?»

15О ВІЧНИЙ, Боже Ізраїля, Ти благий, бо ми вціліли як останок, як це є нині. Ми стоїмо перед Тобою в усій нашій провині, бо не можемо постати перед Тобою через це.”