КНИГА ЕЗДРИ 3 · Відновлення жертвопринесень

1Коли настав сьомий місяць — а сини Ізраїлеві вже осіли у своїх містах, — увесь народ зібрався, мов один, у Єрусалимі.

2Тоді піднялися Єшуа, син Йоцадака, і брати його священники, та Зоровавель, син Шеалтіїла, і брати його, та спорудили жертівник Богові Ізраїля, щоб возносити на ньому цілопалення, як написано у Вченні Мойсея, посланця Бога.

3І поставили вони жертівник на його місці, бо страх охопив їх перед народами країв тих, і підносили на ньому цілопалення БОГУ, цілопалення щоранку та щовечора.

4І справили свято Кучок, як написано, з щоденними цілопаленнями в належній кількості, на кожен день за приписом,

5а потому — повсякчасне цілопалення, і для новомісяч, і для всіх святих установлених часів БОГА, і для всякого добровільного приношення БОГУ.

6З першого дня сьомого місяця почали вони підносити цілопалення БОГУ, хоча основа Храму БОГА ще не була покладена.

7І дали вони срібла каменотесам і ремісникам, а сидонянам і тирянам — їжі, питва та оливи, щоб доправляли кедрове дерево з Ливану морем до Яфи, згідно з дозволом, даним їм Кіром, царем Перським.

8Другого року після свого прибуття до Дому Божого в Єрусалимі, другого місяця, Зоровавель, син Шеалтіїла, та Ісус, син Йоцадака, і решта братів їхніх, священики та левити, і всі, що прийшли з полону до Єрусалима, як перший крок настановили левитів від двадцяти років і вище, аби наглядати за працею Дому БОГА.

9І стали разом Ісус, сини його та брати його, Кадміїл і сини його, сини Юди, щоб наглядати за тими, хто виконував працю в Домі Божому; також сини Хенадада, сини їхні та брати їхні левити.

10Коли будівничі заклали підвалини Храму БОГА, поставлені були священики в облаченнях своїх із сурмами, і левити, сини Асафа, з кімвалами, аби хвалити БОГА, за постановою Давида, царя Ізраїлевого.

11І співали вони пісні, величаючи та хвалячи БОГА: «Бо Він добрий — бо навіки Його непохитна любов до Ізраїля». І весь народ підніс великий крик, величаючи БОГА тому, що закладено підвалини Дому БОГА.

12Багато хто із священиків і левитів та голів родів, старших, котрі бачили перший дім, голосно плакали, бачачи закладання цього дому. Багато ж інших радісно кричали на повен голос.

13І не міг народ розрізнити вигуків радості від плачу народу, бо народ підніс великий крик, і гомін той чутно було здалеку.