КНИГА ЕЗЕКИЇЛА 2 · Покликання Єзекіїля

1І сказав він мені: «О смертний, встань на ноги свої, щоб Я говорив до тебе».

2Коли він говорив до мене, дух увійшов у мене й поставив мене на ноги мої; і я чув те, що говорилося мені.

3[Бог] сказав мені: «О смертний, Я посилаю тебе до синів Ізраїля, до того бунтівного народу, що повстав проти Мене. — Вони та предки їхні чинили переступ проти Мене аж до цього дня;

4бо ці нащадки — зухвалі лицем і тверді серцем. Я посилаю тебе до них, і ти скажеш їм: “Так сказав Владика БОГ” —

5чи послухають вони, чи ні, бо вони — поріддя бунтівне, — щоб знали вони, що пророк був серед них.

6«А ти, смертний, не бійся їх і не бійся слів їхніх, хоч будяки та терни коло тебе, і ти сидиш на скорпіонах. Не бійся слів їхніх і не тремти перед ними, хоч вони — поріддя бунтівне;

7але говори Мої слова до них, чи послухають вони, чи ні, бо вони бунтівні.

8«А ти, смертний, слухай, що Я говорю тобі: не будь бунтівним, як це поріддя бунтівне. Відкрий уста свої та з'їж те, що Я даю тобі».

9І подивився я, аж ось рука простягнута до мене, і в ній — писаний сувій.

10[Бог] розгорнув його переді мною, і був він списаний спереду та ззаду; і написані були на ньому плачі, стогони та горе.