КНИГА ЕЗЕКИЇЛА 24 · Притча про казан

1Дев’ятого року, десятого дня десятого місяця, було слово БОГА до мене:

2О смертний, запиши собі цю дату, саме цей день; бо цього самого дня цар вавилонський обложив Єрусалим.

3І виголоси притчу бунтівному родові та скажи їм: Так сказав Владика БОГ: Постав котел [на вогонь], постав, І води налий у нього.

4Збери до нього шматки [м’яса]. Кожен добірний шматок, стегно та плече; Наповни його найкращими відрубами —

5Візьми найкраще з отари. Також склади кістки під ним; Нехай кипить бурхливо, І звари шматки в ньому.

6Воістину, так сказав Владика БОГ: Горе місту кривавому — Котлу, в якому його накип, Чий накип не вичищено з нього! Спорожняй його шматок за шматком; Жоден жереб не випав на нього.

7Бо пролита нею кров усе ще в ній; Вона вилила її на голу скелю; Вона не вилила її на землю, Щоб покрити її порохом.

8Вона вилила свою кров на голу скелю, Щоб вона не була покрита, Щоб розпалити [Мій] гнів Для звершення помсти.

9Воістину, так сказав Владика БОГ: Горе місту кривавому! Я у свою чергу розпалю велике вогнище.

10Наклади дров, Розпали вогонь, Розвари м’ясо дощенту І зготуй його до кінця, І нехай кістки обвугляться.

11Постав його порожнім на вугілля, Доки він не розпечеться так, Що розжариться мідь. Тоді його нечистота розтопиться в ньому, І його іржа спопелиться.

12Усі зусилля він звів нанівець, Його густий накип не сходить із нього — У вогонь разом із накипом!

13За мерзенну нечистоту твою — бо Я прагнув очистити тебе від нечистоти твоєї, та ти не очистилася — ти вже ніколи не будеш чистою, доки Я не втишу Свою лють над тобою.

14Я, ГОСПОДЬ, промовив: це збудеться, і Я звершу це. Я не стримаюся, і не пощаджу, і не змилуюся. Тебе покарають за путями твоїми та за ділами твоїми, — проголошує Владика ГОСПОДЬ.

15І було до мене слово ГОСПОДНЄ:

16«О смертний, ось Я через моровицю забираю в тебе втіху очей твоїх; проте не голоси, і не плач, і нехай не течуть сльози твої.

17Зітхай тихцем; не справляй жалоби по померлих: пов'яжи свій тюрбан і надінь свої сандалії на ноги; не закривай губи своєї і не їж хліба розрадників».

18Увечері померла дружина моя, а вранці я вчинив так, як було мені наказано. І коли говорив я до народу того ранку,

19народ запитав мене: «Чи не скажеш нам, що віщує для нас те, що ти так чиниш?»

20І відповів я їм: «Слово ГОСПОДНЄ було до мене:

21Скажи Дому Ізраїлевому: Так сказав Владика ГОСПОДЬ: „Ось Я оскверню Своє Святилище, вашу гордість і славу, втіху ваших очей і прагнення вашого серця; і сини та дочки, яких ви покинули, поляжуть від меча.

22(Тож чинитимете так, як учинив я: не будете закривати губ своїх і не їстимете хліба розрадників;

23і ваші тюрбани лишатимуться на головах ваших, а ваші сандалії — на ногах ваших. Не будете голосити й не будете плакати, але нидітимете серцем через свої беззаконня і зітхатимете один перед одним.)

24І стане Єзекіїль знаменням для вас: ви чинитимете точнісінько так, як учинив він, коли настане передвіщене покарання; і пізнаєте ви, що Я — Владика БОГ’».

25Ти ж, о смертний, затям: того дня, коли Я заберу в них їхню твердиню, їхню гордість і радість, утіху їхніх очей і прагнення їхніх сердець — їхніх синів та їхніх дочок, —

26того дня прийде до тебе втікач, щоб ти почув це на власні вуха.

27Того дня відкриються уста твої перед утікачем, і ти заговориш, і більше не будеш німим. Так станеш ти знаменням для них, і вони пізнають, що Я — БОГ.