КНИГА ЕЗЕКИЇЛА 12 · Знаки майбутнього вигнання

1Було до мене слово ГОСПОДА:

2О смертний, ти живеш серед бунтівливого поріддя. Вони мають очі, щоб бачити, та не бачать, вуха, щоб чути, та не чують; бо вони — поріддя бунтівливе.

3Тому, смертний, приготуй собі спорядження для вигнання і вирушай у вигнання вдень перед їхніми очима. Вирушай у вигнання зі свого дому до іншого місця перед самими їхніми очима; може, вони й звернуть увагу, хоч вони й поріддя бунтівливе.

4Винось своє спорядження як спорядження для вигнання вдень перед самими їхніми очима; а сам виходь увечері перед їхніми очима, як той, хто вирушає у вигнання.

5Перед їхніми очима проломи стіну і винеси [спорядження] крізь неї;

6перед їхніми очима неси його на плечі. У темряві винось його і закрий обличчя своє, щоб не бачити землі; бо Я вчинив тебе знаменням для Дому Ізраїля.

7І зробив я саме так, як мені було наказано: виніс я своє спорядження вдень як спорядження для вигнання, а ввечері проломив стіну власними руками. У темряві виніс я [спорядження] на плечі, несучи перед їхніми очима.

8Уранці було до мене слово ГОСПОДА:

9О смертний, чи ж не запитав тебе Дім Ізраїля, це бунтівливе поріддя: «Що ти робиш?»

10Скажи їм: «Так сказав Владика ГОСПОДЬ: Це провіщення стосується князя в Єрусалимі та всього Дому Ізраїля, що в ньому».

11Скажи: «Я — знамення для вас: як я вчинив, так буде вчинено з ними; у вигнання, у полон підуть вони».

12І князь, що серед них, нестиме поклажу на плечі своїм, виходячи в темряві. Він проломить мур, щоби винести [її] крізь нього; він закриє обличчя своє, бо сам не побачить землі очима своїми.

13І розкину Я над ним Мою сітку, і впіймається він у Моє сильце. І приведу Я його до Вавилона, землі халдеїв, але він не побачить її; і там він помре.

14А всіх, хто довкола нього, помічників його та всі війська його, розвію Я на всі вітри, і оголю меч услід за ними.

15Тоді, коли Я розпорошу їх серед народів і розвію їх по землях, вони пізнають, що Я — БОГ.

16Та залишу Я небагатьох із них від меча, від голоду й від моровиці, щоб вони розповіли про всі мерзенні діла свої серед народів, до яких прийдуть; і пізнають вони, що Я — БОГ!

17І було слово БОГА до мене:

18О смертний, їж хліб свій у тремтінні й пий воду свою в страху та неспокої.

19І скажи народові землі: Так сказав Владика БОГ про жителів Єрусалима в землі Ізраїлевій: Вони їстимуть хліб свій у неспокої й питимуть воду свою в спустошенні, бо земля її спорожніє від усього, що наповнює її, через беззаконня всіх її жителів.

20І заселені міста будуть зруйновані, а земля стане пусткою; тоді ви пізнаєте, що Я — БОГ.

21І було слово БОГА до мене:

22О смертний, що це за приказка у вас у землі Ізраїлевій, де ви кажете: «Минають дні, і кожне видіння нівечиться»?

23Певно, скажи їм, Так сказав Владика БОГ: Я покладу край цій приповідці; нею більше не послуговуватимуться в Ізраїлі. Скажи радше до них: Дні наближаються, і сповнення всякого видіння.

24Бо не буде вже більше ніякого ложного видіння або улесливого ворожіння в Домі Ізраїля.

25Але щоразу, коли Я, БОГ, скажу те, що скажу, те слово сповниться без усякого зволікання; за ваших днів, о бунтівне поріддя, Я сповню кожне слово, що промовляю, — заявляє Владика БОГ.

26І надійшло слово БОГА до мене:

27Поглянь, о смертний, Дім Ізраїля каже: «Видіння, яке він бачить, відсунуте на далеке майбутнє, і він пророкує про часи далекі».

28Певно, скажи їм: Так сказав Владика БОГ: Більше не буде зволікання; щоразу, як скажу Я слово, те слово сповниться, — заявляє Владика БОГ.