ДРУГА КНИГА МОЙСЕЯ 9 · П'ята кара: мор худоби
машинний переклад: ця традиція ще не має опублікованого перекладу вашою мовою
1І сказав БОГ Мойсеєві: «Піди до фараона і скажи йому: “Так говорить ВІЧНИЙ, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, щоб поклонявся Мені.
2Бо якщо ти відмовишся відпустити їх і далі триматимеш їх,
3тоді рука БОЖА вразить твою худобу, що в полі, — коней, ослів, верблюдів, велику рогату худобу та овець — вельми тяжкою моровицею.
4Але БОГ розрізнить між худобою Ізраїля та худобою єгиптян, так що нічого не загине з усього, що належить синам Ізраїля.
5БОГ призначив час: узавтра БОГ учинить це в цьому краї”».
6І БОГ учинив так наступного дня: вимерла вся худоба єгиптян, а з худоби синів Ізраїля не загинуло ані одне.
7Коли ж фараон розвідав, виявилося, що з худоби Ізраїля не загинуло жодної голови; проте серце фараона затялося, і він не відпустив народ.
8Тоді БОГ сказав Мойсеєві та Ааронові: «Візьміть собі повні жмені сажі з печі, і нехай Мойсей кине її до неба перед очима фараона.
9І стане вона дрібним пилом над усім краєм Єгипетським, і викличе запалення, що проривається чиряками на людях і на тваринах по всій землі Єгипетській».
10І взяли вони сажі з печі та постали перед фараоном; і кинув її Мойсей до неба, і спричинила вона запалення, що проривалося чиряками на людях і на тваринах.
11І не могли чарівники встояти перед Мойсеєм через те запалення, бо запалення вразило чарівників і всіх інших єгиптян.
12Та БОГ учинив запеклим серце фараона, і він не послухав їх, саме так, як БОГ говорив Мойсеєві.
13БОГ сказав Мойсеєві: «Рано-вранці постань перед фараоном і скажи йому: “Так говорить ВІЧНИЙ, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, щоб поклонявся Мені.
14Бо цього разу Я пошлю всі Мої кари на тебе самого, і на придворних твоїх, і на народ твій, щоб ти пізнав, що немає подібного до Мене в усьому світі.
15Адже Я міг би простягнути Мою руку і вдарити тебе та народ твій моровицею, і ти був би стертий із землі.
16Але саме для того Я пощадив тебе: щоб показати тобі Мою силу, і щоб Моя слава пролунала по всьому світу.
17А ти й далі чиниш перешкоди Моєму народові й не відпускаєш його!
18Ось у цей же час завтра Я проллю вельми тяжкий град, подібного якому не було в Єгипті від дня його заснування й дотепер.
19Тож тепер накажи зібрати твою худобу і все, що маєш у полі; кожна людина й тварина, яка знайдеться просто неба й не буде забрана під покрівлю, загине, коли на них упаде град!”»
20Ті з-поміж придворних фараона, які злякалися слова БОГА, сховали своїх рабів і свою худобу під покрівлю в безпеку;
21а ті, хто не звернув уваги на слово БОГА, залишили своїх рабів і свою худобу просто неба.
22БОГ сказав Мойсеєві: «Простягни свою руку до неба, щоб випав град на всю землю Єгипту — на людину, і на тварину, і на всю польову траву в землі Єгипетській».
23І простяг Мойсей свій жезл до неба, і БОГ послав грім та град, і вогонь шугав до землі, і послав БОГ зливу граду на землю Єгипетську.
24Град був вельми тяжкий — вогонь палахкотів серед граду, — якого не бувало на землі Єгипетській відтоді, як стала вона народом.
25По всій землі Єгипетській побив град усе, що було в полі, від людини й до худоби; також усю траву польову побив град і всі дерева польові поламав.
26Тільки в землі Ґошен, де були ізраїльтяни, не було граду.
27Тоді послав фараон покликати Мойсея та Аарона і сказав їм: «Згрішив я цього разу. БОГ — правий, а я та мій народ — винні.
28Благайте БОГА, щоб припинилися ці громи та град. Я відпущу вас, і ви більше не залишатиметеся».
29І сказав йому Мойсей: «Як тільки вийду я з міста, простягну долоні свої до БОГА; громи вщухнуть, і граду вже не буде, аби пізнав ти, що земля належить БОГУ.
30Та знаю я, що ти і вельможі твої ще не боїтеся ВІЧНОГО Бога».—
31Льон же та ячмінь були побиті, бо ячмінь уже колосився, а льон зацвітав;
32а пшениця та полба не постраждали, бо вони пізні.—
33Вийшовши від фараона за місто, Мойсей простяг долоні свої до БОГА: і вщухли громи та град, і дощ більше не лився на землю.
34Але коли побачив фараон, що вщухли дощ, град і громи, він знову затявся і повернувся до гріха свого, він і вельможі його.
35Так запеклося серце фараона, і він не відпустив ізраїльтян, саме так, як прорік БОГ через Мойсея.
WEBREATH · 11:11
«Let every thing that hath breath praise the LORD» — Psalm 150:6
Breath is one for all: everyone lives by it, whoever they are and whatever they believe. Every day at 11:11 local time people stop for sixty seconds, breathe, and thank GOD for the breath — each in their own words, each within themselves. In that minute we are One Breath.
WEBREATH — the Minute at 11:11, your own local time — we are One Breath