ДРУГА КНИГА МОЙСЕЯ 5 · Перша відмова фараона

1Після того Мойсей та Аарон прийшли і сказали фараонові: «Так говорить ВІЧНИЙ, Бог Ізраїля: Відпусти Мій народ, щоб він справив свято для Мене в пустелі».

2Та фараон сказав: «Хто такий БОГ, щоб я послухався голосу Його і відпустив Ізраїля? Я не знаю БОГА, і Ізраїля теж не відпущу».

3Вони відповіли: «Бог євреїв явився нам. Дозволь нам піти на відстань трьох днів ходи в пустелю, благаємо, щоб принести жертву ВІЧНОМУ, Богові нашому, аби не вразив Він нас мором або мечем».

4Але єгипетський цар сказав їм: «Мойсею та Аароне, навіщо ви відволікаєте народ від його справ? Ідіть до своїх тягарів!»

5І продовжив фараон: «Ось, люду цієї землі тепер уже так багато, а ви хочете, щоб вони полишили свої тягарі!»

6Того ж самого дня дав фараон наказ наглядачам над народом і його старостам, кажучи:

7«Не давайте більше народові соломи на ліплення цегли, як раніше; нехай вони самі йдуть і збирають собі солому.

8А визначену кількість цегли, яку вони виробляли досі, покладіть на них, не зменшуйте її, бо вони ліниві; тому й волають, кажучи: „Ходімо, принесімо жертву нашому Богові!“

9Нехай обтяжиться праця на цих людях, нехай вони зайняті нею і не зважають на облудні слова».

10І вийшли наглядачі народу та його старости і сказали народові, мовлячи: «Так говорить фараон: Не дам я вам соломи.

11Ідіть самі, беріть собі солому, де знайдете; проте в роботі вашій нічого не зменшиться».

12І розпорошився народ по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню замість соломи.

13І приганячі квапили їх, кажучи: «Ви мусите виконувати те саме щоденне завдання праці, як і тоді, коли мали солому».

14І били наглядачів ізраїльтян, яких фараонові приганячі поставили над ними, питаючи: «Чому ви не виконали приписаної кількості цегли ні вчора, ні сьогодні, як робили раніше?»

15Тоді прийшли наглядачі ізраїльтян до фараона і заволали: «Чому ти так чиниш зі своїми рабами?

16Соломи не видають твоїм рабам, а від нас вимагають: Робіть цеглу! І ось твої раби побиті, тоді як провина — на твоєму власному народі».

17Він же відповів: «Лінюхи ви, лінюхи! Ось чому ви кажете: “Ходімо й принесімо жертву БОГУ”.

18Ідіть же тепер до своєї праці! Жодної соломи вам видано не буде, але норму цегли ви мусите здати!»

19І наглядачі ізраїльтян зрозуміли, що вони в біді через наказ: «Ви не повинні зменшувати вашої щоденної кількості цегли».

20Вийшовши від фараона, вони натрапили на Мойсея та Аарона, які стояли на їхньому шляху,

21і сказали їм: «Нехай спогляне БОГ на вас і покарає за те, що ви зробили нас мерзенними для фараона та його вельмож — вклавши меч у їхні руки, щоб убити нас».

22Тоді Мойсей повернувся до БОГА і сказав: «О мій Владико, чому Ти заподіяв лихо цьому народові? Чому Ти послав мене?

23Бо відколи я прийшов до фараона, щоб говорити в Твоє ім’я, він чинить ще гірше з цим народом; а Ти все ще не визволив Свого народу».