ДРУГА КНИГА МОЙСЕЯ 33 · Наказ покинути Синай

1Тоді БОГ сказав Мойсеєві: «Вирушай звідси, ти і народ, який ти вивів із землі Єгипетської, до землі, про яку Я поклявся Авраамові, Ісаакові та Якову, кажучи: “Твоєму потомству дам Я її”, —

2Я пошлю ангела перед тобою і вижену ханаанеїв, амореїв, хеттеїв, періззеїв, хіввеїв та євусеїв, —

3у землю, що тече молоком та медом. Але Я не піду серед тебе, бо ти народ твердошиїй, щоб Я не знищив тебе в дорозі».

4Коли народ почув це суворе слово, він поринув у жалобу, і ніхто не надягав своїх оздоб.

5БОГ сказав Мойсеєві: «Скажи ізраїльському народові: “Ви — народ твердошиїй. Якби Я пішов серед вас бодай на мить, Я винищив би вас. Тож тепер зніміть із себе прикраси, і Я зважу, що вчинити з вами”».

6І зосталися ізраїльтяни без своїх прикрас від гори Хорив і надалі.

7Мойсей же брав Намет і розпинав його поза табором, на віддалі від табору. І названо його було Намет Зустрічі; і кожен, хто шукав БОГА, виходив до Намету Зустрічі, що був поза табором.

8І щоразу, коли Мойсей виходив до Намету, весь народ підводився і стояв, кожен при вході до свого намету, і дивився вслід Мойсеєві, аж доки він не входив у Намет.

9І коли Мойсей входив у Намет, хмарний стовп спускався і ставав при вході до Намету, тоді як [Бог] говорив із Мойсеєм.

10І коли весь народ бачив хмарний стовп, що стояв при вході до Намету, весь народ підводився і низько вклонявся, кожен при вході до свого намету.

11БОГ говорив із Мойсеєм лице в лице, як говорить людина до іншої. І він повертався до табору; але слуга його, Ісус, син Навинів, [служачи як] помічник, не виходив з Намету.

12І сказав Мойсей до БОГА: «Глянь, Ти кажеш мені: „Веди цей народ уперед“, але Ти не дав мені знати, кого пошлеш зо мною. До того ж Ти сказав: „Я вирізнив тебе на ім’я, і ти справді здобув Мою прихильність“.

13Тож нині, якщо я справді здобув Твою прихильність, благаю, дай мені пізнати Твої шляхи, щоб я знав Тебе і надалі мав Твою прихильність. Зваж також, що цей люд — Твій народ».

14І сказав [Бог]: «Я піду попереду і полегшу твій тягар».

15І він відповів: «Якщо Ти не підеш попереду, не змушуй нас іти з цього місця.

16Бо як пізнати, що Твій народ здобув Твою прихильність, якщо Ти не підеш із нами, щоб ми були вирізнені, Твій народ і я, з-поміж кожного народу на поверхні землі?»

17І сказав БОГ до Мойсея: «І цю річ, про яку ти просив, Я вчиню; бо ти справді здобув Мою прихильність, і Я вирізнив тебе на ім’я».

18Він сказав: «О, дай мені споглядати Твою Присутність!»

19І відповів [Бог]: «Я вчиню так, що вся Моя благість пройде перед тобою, і проголошу перед тобою ім’я БОГ [יהוה], і благодать, яку Я дарую, і милосердя, яке Я виявляю»,

20і продовжив: «Але ти не можеш бачити Мого лиця, бо жоден смертний не може бачити Мене й жити».

21І сказав БОГ: «Ось місце біля Мене. Стань на скелі,

22і коли Моя Присутність проходитиме, Я поміщу тебе в ущелині скелі і захищу тебе Моєю рукою, доки Я не пройду».

23Тоді Я відійму Мою руку, і ти побачиш Мою спину; але Моє обличчя не повинно бути бачене.”