ДРУГА КНИГА МОЙСЕЯ 32 · Золоте теля

1Коли народ побачив, що Мойсей забарився зійти з гори, зібрався народ проти Аарона і сказав йому: «Устань, зроби нам бога, що йтиме перед нами, бо про цього Мойсея — чоловіка, який вивів нас із землі Єгипетської, — ми не знаємо, що з ним сталося».

2Аарон же сказав їм: «Поздіймайте золоті сережки, що у вухах ваших жінок, ваших синів і ваших дочок, і принесіть до мене».

3І весь народ поздіймав золоті сережки, що були в їхніх вухах, і приніс до Аарона.

4Він узяв це з їхніх рук і вилив у форму,, «ливарня»); на відміну від інших «обтесав різцем» і зробив із нього литого тельця. І вигукнули вони: «Це твій бог, о Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської!»

5Коли Аарон побачив це, він спорудив жертовник перед ним; і проголосив Аарон: «Завтра — свято БОГА!»

6Рано наступного дня народ приніс цілопалення та склав мирні жертви; і сів народ їсти й пити, а потім підвівся танцювати.

7І промовив БОГ до Мойсея: «Поспішай униз, бо твій народ, якого ти вивів із землі Єгипетської, вчинив ницо.

8Швидко зійшли вони з путі, яку Я їм заповів. Зробили вони собі литого тельця, і вклонилися йому низько, і принесли йому жертву, промовляючи: „Це твій бог, о Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської!“»

9І далі сказав БОГ до Мойсея: «Я бачу, що це народ твердошиїй.

10Тепер же зостав Мене, щоб спалахнув Мій гнів на них і щоб Я винищив їх, а з тебе вчинив великий народ».

11Та благав Мойсей ВІЧНОГО, Бога свого, промовляючи: «Нехай не запалає гнів Твій, о ВІЧНИЙ, на Твій народ, що його вивів Ти з землі Єгипетської силою великою та рукою могутньою.

12Нехай не кажуть єгиптяни: „З лихим наміром вивів Він їх, аби тільки вбити їх у горах і знищити їх з лиця землі“. Відвернися від палаючого гніву Твого й відмовся від задуму покарати Твій народ.

13Згадай рабів Твоїх, Авраама, Ісака та Ізраїля, як поклявся Ти їм Самим Собою і промовив до них: Я вчиню потомство ваше численним, як зорі небесні, і всю цю землю, про яку Я казав, віддам потомству вашому у володіння навіки».

14І БОГ відмовився від покарання, задуманого для народу.

15Після того обернувся Мойсей і зійшов із гори, несучи дві скрижалі Завіту, скрижалі, списані з обох боків своїх: з одного боку і з другого були вони списані.

16Скрижалі ж були Божим ділом, і письмо було Божим письмом, викарбуваним на скрижалях.

17Коли почув Ісус звук народу в його несамовитості, то сказав Мойсеєві: «Клич війни у таборі».

18Та він відповів: «Це не звук переможного настилу, і не звук настилу поразки; це звук співу, що я чую!»

19І щойно наблизився Мойсей до табору й побачив теля та танці, запалав він гнівом; і метнув скрижалі з рук своїх, і розбив їх підніж гори.

20Він узяв тельця, якого вони зробили, і спалив його у вогні; він стер його на порох і розсипав по воді, і напоїв ним синів Ізраїлевих.

21І сказав Мойсей Ааронові: «Що зробив тобі цей народ, що ти навів на нього такий великий гріх?»

22І відказав Аарон: «Нехай не палає гнів мого пана. Ти знаєш цей народ, що він схильний до зла.

23Вони сказали мені: “Зроби нам бога, щоб ішов перед нами; бо ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм — чоловіком, який вивів нас із землі Єгипетської”.

24Тож я сказав їм: “Хто має золото, зніміть його!” Вони дали його мені, і я кинув його у вогонь, і з'явився цей телець!»

25Мойсей побачив, що народ утратив стрим — бо Аарон попустив їм утратити стрим, — так що вони стали загрозою для кожного, хто міг би протистати їм.

26І став Мойсей у брамі табору й виголосив: «Хто за БОГА — до мене!» І зібралися до нього всі сини Левія.

27Він сказав їм: «Так говорить ВІЧНИЙ, Бог Ізраїлів: Покладіть кожен меч свій на стегно, пройдіть туди й назад від брами до брами по всьому табору і вбивайте кожен брата свого, кожен сусіда свого і кожен родича свого».

28І вчинили сини Левія за велінням Мойсеєвим; і полягло з народу того дня зо три тисячі люду.

29І сказав Мойсей: «Посвятіть себе БОГУ цього дня — бо кожен із вас повстав проти кревних своїх, — щоб сьогодні було даровано вам благословення».

30Наступного дня Мойсей сказав народові: «Ви винні у великому гріху. Та нині я зійду до БОГА; можливо, я здобуду прощення за гріх ваш».

31І вернувся Мойсей до БОГА та й промовив: «О, цей народ завинив у великому гріху, зробивши собі бога із золота».

32Тепер, якщо Ти простиш їхній гріх [добре й благо]; але якщо ні, зітри мене із запису, що Ти написав!”

33Але БОГ сказав Мойсеєві: “Лише того, хто згрішив проти Мене, Я зітру з Мого запису.

34Іди ж тепер, веди народ туди, куди Я сказав тобі. Дивись, Мій ангел піде перед тобою. Але коли Я чинитиму розрахунок, Я притягну їх до відповіді за їхні гріхи”.

35Тоді БОГ послав пошесть на народ за те, що вони вчинили з телям, яке зробив Аарон.