ДРУГА КНИГА МОЙСЕЯ 15 · Пісня біля моря

1Тоді Мойсей та сини Ізраїля заспівали цю пісню БОГУ. Вони промовили:Співатиму БОГУ, бо Він славно звеличився;Коня і вершника кинуто в море.

2Яг — моя сила й могутність,І став моїм спасінням.Це мій Бог, Якого я вшаную;Бог мого батька, Якого я звеличу.

3ВІЧНИЙ — Воїн,Чиє ім’я — БОГ [יהוה]!

4Колісниці фараона і військо йогоВкинуто в море;І добірні воєначальники йогоПотонули в Очеретяному морі.

5Безодні покрили їх;Вони пішли в глибини, мов камінь.

6Правиця Твоя, о ВІЧНИЙ, прославлена силою,Правиця Твоя, о ВІЧНИЙ, трощить ворога!

7У великому тріумфі Своїм Ти ламаєш ворохобників Своїх;Ти посилаєш лють Свою, вона пожирає їх, мов солому.

8Від подуху ніздрів Твоїх нагромадилися води,Потоки стали простовисно, мов стіна;Безодні застигли в серці моря.

9Ворог сказав:«Поженуся, наздожену,Розділю здобич;Насититься ними бажання моє.Оголю меч мій —Рука моя підкорить їх».

10Ти дихнув вітром Своїм, море покрило їх;Вони потонули, немов свинець, у величних водах.

11Хто, як Ти, о ВІЧНИЙ, серед небожителів;Хто, як Ти, величний у святості,Грізний у хвалі, що творить чудеса!

12Ти простяг Свою правицю,Земля поглинула їх.

13У милості Своїй ведеш Ти народ, який викупив;У силі Своїй скеровуєш його до святої оселі Своєї.

14Почули народи — тремтять;Смертельний жах охопив мешканців Філістії.

15Нині збентежилися роди Едому;Вождів Моаву — тремтіння охоплює їх;Усі мешканці Ханаану остовпіли.

16Страх і жах спадають на них; величчю Твого рамена вони заніміють, мов камінь, — доки народ Твій перейде, о ВІЧНИЙ, доки перейде народ, якого Ти викупив.

17Ти введеш їх і посадиш їх на горі Свого спадку, на місці, яке Ти вчинив Своїм житлом, о ВІЧНИЙ, у святилищі, о мій Владико, яке руки Твої утвердили.

18БОГ царюватиме повік і навіки!

19Бо коні фараона з колісницями його та вершниками його ввійшли в море, і навернув БОГ на них води морські; а сини Ізраїля йшли суходолом серед моря.

20Тоді пророчиця Міріям, сестра Ааронова, взяла в руку бубон, і всі жінки вийшли слідом за нею в танці з бубнами.

21І співала їм Міріям: Співайте БОГУ, бо Він славно звеличався; коня й вершника кинув Він у море.

22Тоді рушив Мойсей Ізраїль від Очеретяного моря, і вийшли вони в пустелю Шур; і йшли три дні пустелею, та не знаходили води.

23Прийшли вони до Мари, але не могли пити води з Мари, бо гірка вона була; тому й названо ім’я їй Мара.

24І ремствував народ на Мойсея, кажучи: «Що нам пити?»

25І воззвав він до БОГА, і вказав йому БОГ дерево; кинув він його у воду, і стала вода солодкою. Там установлено було для них непорушне правило; там піддано їх випробуванню:

26«Якщо ти пильно слухатимешся ВІЧНОГО, Бога твого, чинитимеш праведне в Моїх очах, прихилятимеш вухо до Моїх заповідей і берегтимеш усі Мої закони, то не наведу на тебе жодної з тих хвороб, які Я навів на єгиптян, бо Я, БОГ, — твій цілитель».

27І прибули вони до Еліму, де було дванадцять джерел вод і сімдесят пальм; і отаборилися вони там при водах.