ДРУГА КНИГА МОЙСЕЯ 10 · Восьма кара: сарана

1Тоді сказав БОГ до Мойсея: «Піди до фараона. Бо Я зробив запеклим серце його та серця придворних його, щоб явити ці Мої знамення серед них,

2і щоб ти оповів на слух дитини твоєї та дитини дитини твоєї, як Я поглумився над єгиптянами і як явив Мої знамення серед них, — щоб ви пізнали, що Я — БОГ».

3Тож Мойсей та Аарон прийшли до фараона і сказали йому: «Так говорить ВІЧНИЙ, Бог євреїв: “Доки ти відмовлятимешся упокоритися переді Мною? Відпусти Мій народ, щоб вони поклонилися Мені.

4Бо якщо ти відмовишся відпустити Мій народ, завтра Я наведу сарану на твою територію.

5Вона вкриє поверхню землі, так що ніхто не зможе бачити землі. Вона пожере вцілілий залишок, що зостався вам після граду; і об'їсть усі ваші дерева, що ростуть у полі.

6Понад те, вона наповнить палаци твої, і доми всіх придворних твоїх, і доми всіх єгиптян — чого не бачили ані батьки твої, ані батьки батьків твоїх від того дня, як вони з'явилися на землі, і до цього дня”». З цим він обернувся і вийшов з-перед лиця фараона.

7І сказали придворні фараона йому: «Доки цей чоловік буде нам за пастку? Відпусти тих людей, щоб вони поклонилися ВІЧНОМУ, своєму Богу! Чи ти досі не знаєш, що Єгипет загинув?»

8Тож повернули Мойсея та Аарона до фараона, і він сказав їм: «Ідіть, служіть ВІЧНОМУ, вашому Богу! Хто саме має піти?»

9Мойсей відповів: «Ми підемо всі — незалежно від нашого становища — ми підемо з нашими синами і доньками, з нашими отарами й челядами; бо ми мусимо відзначити свято БОГА».

10Але він сказав їм: «Нехай буде БОГ із вами — так само, як я збираюся відпустити вас і ваших залежних із вами! Очевидно, ви замишляєте лихе.

11Ні! Ідіть ви, мужі, і служіть БОГОВІ, бо саме цього ви хочете». І вигнано було їх від лиця фараона.

12Тоді БОГ сказав Мойсеєві: «Простягни руку свою над землею Єгипту на сарану, щоб вона найшла на землю Єгипту і пожерла всю траву в землі, усе, що зоставив град».

13І простяг Мойсей жезл свій над землею Єгипту, і БОГ навів східний вітер на землю на весь той день і на всю ніч; а коли настав ранок, східний вітер приніс сарану.

14І найшла сарана на всю землю Єгипту й осіла по всіх межах Єгипту густою масою; ніколи доти не бувало стільки її, і ніколи після того не буде стільки.

15І сховала вона всю землю від очей, і потьмарилася земля; і пожерла вона всю траву польову та всі плоди деревні, що град зоставив, і не лишилося нічого зеленого — ані дерева, ані трави польової — в усій землі Єгипту.

16І квапливо покликав фараон Мойсея та Аарона і сказав: «Згрішив я перед ВІЧНИМ, Богом вашим, і перед вами.

17Прости ж мій гріх тільки цього разу і благайте ВІЧНОГО, Бога вашого, щоб тільки відвернув Він від мене цю смерть».

18І вийшов він від фараона, і благав БОГА.

19І перемінив БОГ вітер на дуже сильний західний, що підхопив сарану і кинув її в Очеретяне море; жодної сарани не зосталося по всіх межах Єгипту.

20Та БОГ зробив запеклим серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїля.

21Тоді сказав БОГ Мойсеєві: «Простягни руку свою до неба, щоб настала темрява над землею Єгипетською, така темрява, яку можна відчути на дотик».

22І простяг Мойсей руку свою до неба, і густа темрява запала по всій землі Єгипетській на три дні.

23Люди не бачили один одного, і три дні ніхто не міг зрушити з місця свого; а всі сини Ізраїлеві мали світло в оселях своїх.

24Тоді фараон покликав Мойсея і сказав: «Ідіть, служіть БОГОВІ! Тільки дрібна й велика худоба ваша нехай зостанеться; навіть діти ваші хай ідуть із вами».

25Та Мойсей сказав: «Ти сам мусиш дати нам жертви й цілопалення, щоб принести їх ВІЧНОМУ, Богові нашому;

26також і наша власна худоба піде з нами — не зостанеться й ратиці, бо з неї ми візьмемо для служіння ВІЧНОМУ, Богові нашому; та ми й самі не знатимемо, чим маємо послужити БОГОВІ, аж поки не прибудемо туди».

27Та вчинив БОГ запеклим серце фараонове, і той не погодився відпустити їх.

28І сказав йому фараон: «Геть піди від мене! Стережися знову бачити лице моє, бо тієї ж миті, як ти побачиш моє лице, помреш».

29І відповів Мойсей: «Ти сказав правду. Я більше не побачу твого лиця!»