КНИГА ЕСТЕРИ 7 · Естер благає за свій народ

1І прийшов цар та Гаман бенкетувати з царицею Естер.

2І другого дня цар знову запитав Естер на бенкеті вина: «Яке бажання твоє, царице Естер? Воно буде здійснене тобі. І яке прохання твоє? Навіть до половини царства — воно буде виконане».

3Цариця Естер відповіла: «Якщо Твоя Величність виявить мені ласку, і якщо це вгодно Твоїй Величності, нехай буде дароване мені життя моє за бажанням моїм, і мій народ — за проханням моїм.

4Бо продані ми, мій народ і я, щоб бути знищеними, забитими та винищеними. Якби ми лише були продані як раби та рабині, я мовчала б; бо противник), букв. «мізинець». не вартий царського клопоту».

5Тоді цар Ахашверош запитав у цариці Естер: «Хто він і де той, хто насмілився вчинити таке?»

6«Противник і ворог, — відповіла Естер, — це ось цей злий Гаман!» І Гаман затремтів від страху перед царем та царицею.

7Цар у люті своїй залишив бенкет вина і пішов у палацовий сад, тим часом як Гаман залишився благати царицю Естер за життя своє; бо бачив він, що цар вирішив його погубити.

8Коли цар повернувся з палацового саду до бенкетної зали, Гаман припав до ложа, на якому лежала Естер. «Чи не намагається він, — скрикнув цар, — оволодіти царицею в моєму власному палаці?» Щойно ці слова зійшли з уст царя, як обличчя Гамана покрили.

9Тоді Харбона, один із євнухів, що стояли перед царем, сказав: «До того ж, паля стоїть коло дому Гамана, п'ятдесят ліктів заввишки, яку Гаман приготував для Мордехая — чоловіка, чиї слова врятували царя». «Посадіть його на неї!» — наказав цар.

10Тож вони посадили Гамана на палю, яку він поставив для Мордехая, і лють царя вщухла.