КНИГА ЕККЛЕЗІАСТА 5 · Благоговіння перед Богом

1Не квапся устами своїми, і нехай гортань твоя, дослів. «серце», що часом позначає орган мовлення; пор. Іс. 33.18; 59.13; Пс. 19.15; 49.4; Йов 8.10. не спішить виголосити слово перед Богом. Бо Бог на небі, а ти на землі; тому нехай слова твої будуть нечисленними.

2Як сновидіння приходять від великих клопотів, так і безглузде мовлення — від багатослів'я.

3Коли даєш обітницю Богові, не зволікай виконати її. Бо [Бог] не має вподоби в нерозумних; що обітував — виконай.

4Краще зовсім не давати обітниці, ніж дати обітницю й не виконати.

5Не давай устам твоїм увести тебе в гріх і не кажи перед вісником, що це була помилка, але бійся Бога; навіщо, щоб Бог прогнівався на слова твої й знищив добро твоє?

6Бо де багато сновидінь — там марнота і зайві слова.

7Якщо побачиш у провінції утиск убогого та придушення права й справедливості, не дивуйся цій справі; бо над високим можновладцем стоїть вищий, а над ними обома — ще вищі.

8Так найбільша користь в усьому краї належить йому: він розпоряджається полем, що обробляється.

9Хто любить гроші, не насититься грошима, а хто любить багатство — прибутком. І це — марнота.

10Коли примножується майно, множаться й ті, хто його пожирає; і яка тоді користь власникові його, окрім як милуватися очима?

11Солодкий сон робітника, чи мало він з'їсть, чи багато; проте ситість багатого не дає йому заснути.

12Ось тяжке лихо, яке я бачив під сонцем: багатство, бережене на шкоду власникам його,

13тим, що багатство те гине в лихій пригоді; і коли народжують дітей, нічого не мають вони в руці своїй.

14Ще й інше тяжке зло є це: Багаті мусять відійти так само, як і прийшли. Як вийшли вони з утроби матері своєї, так зрештою мусять і відійти, нагими, як і прийшли. Вони нічого не можуть узяти зі свого багатства, щоб понести із собою.

15То яка користь їм від того, що трудяться вони для вітру?

16До того ж, усі дні свої вони їдять у темряві, у великому смутку, і горі, і гніві.

17Тільки це, як знайшов я, є справжнє благо: їсти й пити, і зазнавати втіхи від усього надбання, здобутого тобою під сонцем, у лічені дні життя, які дав тобі Бог; бо це частка твоя.

18Також, коли людям дається багатство й маєток Богом, і дозволено їм також насолоджуватися ними, і брати свою частку, і зазнавати втіхи від своїх надбань, — це дар Божий.

19Бо [такі люди] не будуть багато роздумувати про дні життя свого, бо Бог займає їх насолодою.