КНИГА ЕККЛЕЗІАСТА 3 · Усьому свій час

1Усьому призначена пора, і час усякій справі під небом:

2Час народжувати і час помирати, Час садити і час викорінювати посаджене;

3Час убивати і час зціляти, Час руйнувати і час будувати;

4Час плакати і час сміятися, Час ридати і час танцювати;

5Час розкидати каміння і час збирати каміння, Час обіймати і час уникати обіймів;

6Час шукати і час втрачати, Час зберігати і час викидати;

7Час роздирати і час зшивати, Час мовчати і час промовляти;

8Час любити і час ненавидіти; Час війні і час миру.

9Яка ж користь тому, хто трудиться, від того, що він здобуває?

10Я бачив турботу, яку Бог дав людському родові, щоб клопотатися нею:

11[Бог] звершує все належним чином у свій час; [Бог] також поклав вічність у їхній розум, але так, що людина ніколи не збагне, від початку й до кінця, всього, що Бог звершує.

12Тому я збагнув, що немає для них нічого кращого, як тішитися і чинити добро у своєму житті;

13а також, якщо люди їдять і п'ють і знаходять втіху в усьому своєму багатстві, то це — дар Божий.

14Я збагнув також, що все, що звершив Бог, перебуватиме повік: Ніщо не може бути додане до того, І ніщо відняте від того — і Бог учинив так, щоб смертні відчували благоговіння.

15Те, що діється, діялося вже давно, І те, що має статися, діялося вже давно: і Бог повертає переслідуване.

16І воістину спостеріг я під сонцем: Поряд із справедливістю є беззаконня, Поряд із праведністю є беззаконня.

17Подумав я: «Бог осудить і праведного, і безчесного, бо є час для всякого досвіду і для всякої події».

18Тож вирішив я щодо істот людських: відділити їх [від] божественних істот і визнати той факт, що вони — тварини.

19Бо щодо долі людей і долі тварин — одна і та сама доля у них: як помирає одне, так помирає й інше, і однаковий подих життя у обох; люди не мають вищості над тваринами, бо й ті, й інші — ніщо.

20Обидва йдуть до одного місця; обидва постали з праху і обидва повертаються в прах.

21Хто знає, чи подих життя людей підіймається вгору, і чи подих тварин опускається донизу, в землю?

22І побачив я, що немає нічого ліпшого для людей, ніж насолоджуватися надбанням своїм, бо це їхня частка. Бо хто може дати їм узріти те, що станеться опісля?