ПЯТА КНИГА МОЙСЕЯ 9 · Обітниця перемоги

1Слухай, Ізраїлю! Ти нині переходиш Йордан, щоб увійти й вигнати народи, більші й численніші за тебе: великі міста з мурами до небес;

2народ великий і високий, синів Анака, про яких ти знаєш і про яких ти чув: «Хто встоїть проти синів Анака?»

3Знай же сьогодні, що не хто інший, як ВІЧНИЙ, Бог твій, іде на чолі твоєму, як пожираючий вогонь; це [Бог] винищить їх — підкоряючи їх перед тобою, щоб ти швидко вигнав їх і вигубив їх, як обіцяв тобі БОГ.

4І коли ВІЧНИЙ, Бог твій, прожене їх з-перед тебе, не говори у серці своїм: «За праведність нашу дав нам БОГ оволодіти цією землею»; радше через беззаконня тих народів БОГ виганяє їх перед тобою.

5Не за чесноти твої і не за правоту твою ти зможеш заволодіти їхньою країною; але через їхнє беззаконня ВІЧНИЙ, Бог твій, виганяє ці народи перед тобою, а також щоб виконати клятву, яку БОГ дав батькам твоїм: Авраамові, Ісаакові та Якову.

6Знай же, що не за якусь чесноту твою ВІЧНИЙ, Бог твій, дає тобі цю добру землю у володіння; бо ти — народ твердошиїй.

7Пам’ятай, ніколи не забувай, як ти гнівив ВІЧНОГО, Бога твого, у пустелі: від того дня, як ти вийшов із єгипетської землі, аж доки не прийшли ви до цього місця, залишалися ви непокірними БОГУ.

8І біля Хорива ви так гнівили БОГА, що БОГ розгнівався на вас настільки, що готовий був винищити вас.

9Я зійшов на гору, щоб прийняти кам'яні таблиці, Таблиці Заповіту, які БОГ уклав із вами, і пробував на горі сорок днів і сорок ночей, хліба не ївши й води не пивши.

10І дав мені ВІЧНИЙ дві кам'яні таблиці, написані перстом Божим, з усіма тими словами, з якими ВІЧНИЙ промовляв до вас на горі з-посеред вогню в день Зібрання.

11Наприкінці тих сорока днів і сорока ночей БОГ дав мені дві кам'яні таблиці, Таблиці Заповіту.

12І сказав мені БОГ: «Поспішай, зійди звідси негайно, бо народ твій, якого ти вивів із Єгипту, розбестився; скоро зійшли вони зі шляху, який Я їм заповів; зробили вони собі литого боввана».

13І далі сказав мені БОГ: «Я бачу, що це народ твердошиїй.

14Облиш Мене, і Я винищу їх та зітру їхнє ім'я з-під неба, а з тебе вчиню народ значно численніший, ніж вони».

15І рушив я вниз із гори, а гора палала вогнем, і дві Таблиці Заповіту були в обох моїх руках.

16І побачив я, як ви згрішили проти ВІЧНОГО, вашого Бога: зробили ви собі лите теля; скоро зійшли зі шляху, який БОГ заповів вам.

17Тоді схопив я обидві таблиці й кинув їх геть обома моїми руками, розбивши їх перед вашими очима.

18І впав я ниць перед БОГОМ — хліба не ївши й води не пивши сорок днів і сорок ночей, як і колись, — через увесь великий гріх, що ви вчинили, роблячи те, що було неугодним і гнівило БОГА.

19Бо я страшився лютого гніву супроти вас, що спонукав БОГА вигубити вас. І того разу також БОГ дослухався до мене. —

20До того ж, БОГ розгнівався на Аарона настільки, що готовий був знищити його; тож я заступився і за Аарона того часу. —

21А той гріховний витвір, що ви зробили, теля, я взяв і віддав вогню; розбив його на цурки і змолов дощенту, аж став він дрібним, як порох, і кинув порох його в потік, що спливає з гори.

22І знову ви гнівили БОГА в Тавері, і в Массі, і в Кіброт-Гаттааві.

23І коли БОГ послав вас із Кадеш-Барнеа, кажучи: «Війдіть і заволодійте землею, яку Я даю вам», ви знехтували велінням ВІЧНОГО, Бога вашого, — Якому ви не довірилися і Його не послухали.

24Відколи я знаю вас, ви були бунтівливими проти БОГА.

25Коли я лежав ниць перед БОГОМ ті сорок днів і сорок ночей, бо БОГ мав намір знищити вас,

26я молився до БОГА і сказав: «О Владико мій БОЖЕ, не знищуй Свого власного народу, що його викупив Ти у величі Своїй і якого вивів із Єгипту рукою міцною.

27Згадай слуг Твоїх Авраама, Ісаака та Якова й не зважай на впертість цього народу, на беззаконня його та на гріх його.

28Інакше край, звідки Ти нас вивів, скаже: „Через те, що БОГ був неспроможний ввести їх у землю, обіцяну їм, та через ненависть до них, Він вивів їх, щоб умертвити в пустелі“.

29Адже вони — Твій власний народ, який вивів Ти силою Своєю великою та раменом Своїм простягненим».