ПЯТА КНИГА МОЙСЕЯ 2 · Блукання пустелею

1ми рушили назад у пустелю шляхом до Очеретяного Моря, як БОГ говорив мені, і обходили гірську країну Сеїр довгий час.

2Тоді БОГ сказав мені:

3Досить вам обходити цю гірську країну; поверніть тепер на північ.

4І накажи народові так: Ви проходитимете територією братів ваших, нащадків Ісава, що живуть у Сеїрі. І хоч вони боятимуться вас, будьте вельми обачні,

5щоб не провокувати їх. Бо не дам Я вам з їхньої землі й на стопу ноги; адже гірську країну Сеїр дав Я у володіння Ісаву.

6Їжу, яку їсте, купуйте в них за гроші; і навіть воду, яку п'єте, здобувайте в них за гроші.

7Бо ВІЧНИЙ, Бог твій, благословив тебе в усіх починаннях твоїх, пильнуючи мандри твої цією великою пустелею; ВІЧНИЙ, Бог твій, був із тобою ці минулі сорок літ: ні в чому ти не мав нестатку.

8Тоді ми вирушили далі, відійшовши від братів наших, нащадків Ісава, що живуть у Сеїрі, подалі від дороги Арави, від Елата та Еціон-Ґевера; і пішли ми в напрямку пустелі Моав.

9І БОГ сказав мені: Не утискай моавитян і не провокуй їх на війну. Бо Я не дам тобі нічого з їхньої землі у володіння; адже Ар дав Я у володіння нащадкам Лота.—

10Колись там жили еміми, народ великий і численний, і високий на зріст, як анакіти.

11Як і анакіти, вони вважаються рефаїмами; проте моавитяни називають їх емімами.

12Так само й у Сеїрі колись жили горити; але нащадки Ісава вигнали їх, винищивши їх перед собою та оселившись на їхньому місці, так само як учинив Ізраїль із краєм свого володіння, що БОГ дав їм.—

13Устаньте ж! Перейдіть потік Зеред! І перейшли ми потік Зеред.

14А часу, за який ми йшли від Кадеш-Барнеа, аж поки перейшли потік Зеред, було тридцять вісім років, аж доки все покоління воїнів дощенту не вигинуло з табору, як БОГ і присягнув був про них.

15Та й рука БОЖА тяжіла над ними, щоб викоренити їх із табору, аж доки вони не вигинули.

16Коли ж усі воїни серед народу повимирали,

17БОГ промовив до мене, кажучи:

18«Ти проходиш нині пограниччя Моава, коло Ара.

19І наблизишся ти до аммонітян; не утискай їх і не вступай із ними у битву, бо не дам Я тобі нічого у спадщину з землі аммонітян, оскільки нащадкам Лота віддав Я її у володіння».—

20Вона також уважається краєм рефаїв; колись жили в ній рефаї, яких аммонітяни називають замзуміями,

21народ великий, і численний, і високий на зріст, як анакії. БОГ винищив їх перед ними, так що [аммонітяни] вигнали їх і оселилися на їхньому місці,

22так само, як [БОГ] учинив для нащадків Ісава, що живуть у Сеїрі, винищивши перед ними горитів, так що вони вигнали їх і осіли на їхньому місці, де й перебувають донині.

23Так само й аввіїв, що жили в селищах аж до Гази: кафторії, які вийшли з Криту, винищили їх і оселилися на їхньому місці.—

24Устаньте! Вирушайте через потік Арнон! Дивись, Я віддаю у твою владу Сигона, амореянина, царя Хешбона, і його край. Починай займати: вступи з ним у бій.

25Сього дня Я почну наводити жах і страх перед тобою на народи всюди під небесами, так що вони затремтять і задвигтять перед тобою, коли лиш почують про тебе.

26Тоді я вислав послів із пустелі Кедемот до Сигона, царя Хешбона, зі словами миру, кажучи:

27«Дозволь мені перейти через твій край. Я піду суворо битим шляхом, не звертаючи ні праворуч, ні ліворуч.

28Їжу, яку я їстиму, ти продаватимеш мені за срібло, і воду, яку я питиму, даватимеш мені за срібло; тільки дозволь мені пройти —

29як учинили мені нащадки Ісава, що мешкають у Сеїрі, і моавитяни, що мешкають в Арі, — доки я не перейду через Йордан у край, що його ВІЧНИЙ, Бог наш, дає нам».

30Та Сигон, цар Хешбона, не схотів дозволити нам пройти через нього, бо БОГ затяв його дух і запеклив його серце, щоб віддати його у твою владу, як воно є сьогодні.

31І сказав БОГ до мене: Дивись, Я починаю віддавати Сигона та його край у твоє розпорядження. Починай займати; заволодій його краєм.

32Сигон з усім своїм військом виступив у бій проти нас коло Ягацу,

33і віддав його нам ВІЧНИЙ, Бог наш, і ми розбили його, і синів його, і все його військо.

34Того часу ми здобули всі його міста і піддали закляттю, що означало винищення населення. Пор. примітку до Чис. 21.2; Іс. Нав. 6.24. кожне місто — чоловіків, жінок і дітей, — не залишивши жодного вцілілого.

35Тільки худобу ми залишили собі як здобич і здобич із міст, що їх ми захопили.

36Від Ароера на краю долини Арнон, включно з містом непевне. в самій долині, аж до Ґілеаду, жодне місто не було надто могутнім для нас; ВІЧНИЙ, наш Бог, віддав усе нам.

37Але ти не зазіхав на землю аммонітян, уздовж усього ваді Яббок і міст гірської країни, так само, як наказав ВІЧНИЙ, наш Бог.