ПЯТА КНИГА МОЙСЕЯ 24 · Закони про шлюб і розлучення
машинний переклад: ця традиція ще не має опублікованого перекладу вашою мовою
1Чоловік бере жінку [до свого дому] і стає її чоловіком. Вона не знаходить ласки в його очах, бо він знаходить у ній щось огидне, і він пише їй розвідного листа, дає його їй у руку та відсилає її зі свого дому;
2вона виходить з його дому і стає дружиною іншого чоловіка;
3тоді цей останній чоловік відкидає її, пише їй розвідного листа, дає його їй у руку та відсилає її зі свого дому; або чоловік, який узяв її за дружину останнім, помирає.
4Тоді перший чоловік, який розлучився з нею, не може знову взяти її собі за дружину, оскільки вона стала опоганеною для нього — бо це було б огидним для БОГА. Ти не повинен наводити гріх на землю, яку ВІЧНИЙ, твій Бог, дає тобі в спадщину.
5Коли чоловік узяв наречену, він не повинен виходити з військом чи призначатися до нього для будь-якої справи; він має бути вільним для свого дому один рік, щоб дарувати щастя жінці, з якою одружився.
6Жорна чи верхній жорновий камінь не братимуться в заставу, бо це було б узяттям у заставу чийогось життя.
7Якщо виявиться, що хтось викрав людину — а потім поневолив чи продав її — когось зі своїх братів-ізраїльтян, той викрадач мусить померти; так ви вигубите зло з-посеред себе.
8У випадках ураження шкіри пильнуйте якнайстаранніше чинити саме так, як наставляють вас священники-левіти. Пильнуйте чинити так, як Я наказав їм.
9Пам’ятай, що вчинив ВІЧНИЙ, твій Бог, із Міріам у дорозі після того, як ви вийшли з Єгипту.
10Коли ти даєш будь-яку позику своєму співвітчизникові, ти не повинен входити в його дім, щоб забрати заставу.
11Ти повинен стояти надворі, тимчасом як той, кому ти дав позику, винесе заставу до тебе назовні.
12І якщо вони нужденні, не лягай спати в їхній заставі;
13ти мусиш повернути заставу на заході сонця, щоб могли вони спати в одежі своїй і благословляти тебе; і це буде тобі на заслугу перед ВІЧНИМ, Богом твоїм.
14Не утискай нужденного та бідного наймита, чи то з братів твоїх ізраїльтян, чи то з чужинців в одній із громад землі твоєї.
15Ти мусиш виплатити належну платню того ж дня, перш ніж зайде сонце, бо вони нужденні й конче залежать від неї; інакше волання до БОГА здійметься проти тебе, і ляже на тебе вина.
16Нехай батьки не караються смертю за дітей, і діти нехай не караються смертю за батьків: лише за власний свій злочин мають вони бути покарані смертю.
17Не порушуй права чужинця чи сироти; і не бери в заставу одяг удовиці.
18Пам’ятай, що ти був рабом у Єгипті і що ВІЧНИЙ, Бог твій, викупив тебе звідти; тому Я й наказую тобі чинити цю заповідь.
19Коли жатимеш урожай на полі своїм і забудеш сніп у полі, не вертайся забрати його; нехай дістанеться він чужинцеві, сироті та вдові, — аби ВІЧНИЙ, Бог твій, благословив тебе в усіх починаннях твоїх.
20Коли оббиватимеш оливки свої, не оббирай удруге після себе; нехай дістанеться те чужинцеві, сироті та вдові.
21Коли збиратимеш виноград у винограднику своїм, не дозбируй удруге після себе; нехай дістанеться те чужинцеві, сироті та вдові.
22Завжди пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській; тому Я й наказую тобі чинити цю заповідь.
WEBREATH · 11:11
«Let every thing that hath breath praise the LORD» — Psalm 150:6
Breath is one for all: everyone lives by it, whoever they are and whatever they believe. Every day at 11:11 local time people stop for sixty seconds, breathe, and thank GOD for the breath — each in their own words, each within themselves. In that minute we are One Breath.
WEBREATH — the Minute at 11:11, your own local time — we are One Breath