ПЯТА КНИГА МОЙСЕЯ 1 · Наказ рушати від Хориву

1Ось слова, з якими Мойсей промовляв до всього Ізраїлю по той бік Йордану, — у пустелі, в Араві навпроти Суфа, між Параном і Тофелом, Лаваном, Хацеротом та Ді-Загавом,

2одинадцять днів ходу від Хориву до Кадеш-Барнеа дорогою гори Сеїр. —

3І сталося сорокового року, першого дня одинадцятого місяця, що Мойсей промовляв до синів Ізраїлевих згідно з усім, що БОГ наказав йому для них,

4після того, як він розбив Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, та царя Оґа башанського, що жив в Аштароті [й] Едреї.

5По той бік Йордану, у землі Моавській, Мойсей заходився вияснювати це Вчення. Він сказав:

6ВІЧНИЙ, Бог наш, промовляв до нас на Хориві, кажучи: Досить вам пробувати на цій горі.

7Поверніться, рушайте в дорогу та йдіть до нагір'я аморейського й до всіх сусідів його в Араві, на нагір'ї, у Шефелі, у Неґеві, на узбережжі морському, до краю ханаанеїв та до Лівану, аж до Великої Ріки, ріки Євфрат.

8Дивіться, Я віддаю цей край у ваше розпорядження. Ідіть, заволодійте краєм, що його БОГ заприсяг вашим батькам — Авраамові, Ісаакові та Якову — дати їм та їхнім нащадкам після них.

9І сказав я вам того часу: «Не можу сам нести тягаря вашого.

10ВІЧНИЙ, Бог ваш, розмножив вас, і ось ви нині численні, як зорі на небі. —

11Нехай ВІЧНИЙ, Бог батьків ваших, помножить вас тисячократно проти того, що є, і благословить вас, як Він обіцяв вам! —

12Як же можу я сам нести клопіт ваш, і тягар ваш, і сварки ваші!»

13Виберіть собі з кожного вашого коліна людей мудрих, тямущих та досвідчених, і я поставлю їх головами над вами».

14Ви відповіли мені й сказали: «Добре те, що ти пропонуєш зробити».

15Тож я взяв начальників ваших колін, людей мудрих і досвідчених, і настановив їх головами над вами: тисячниками, сотниками, п'ятдесятниками, десятниками та урядниками для ваших колін.

16І наказав я тоді вашим суддям так: «Вислуховуйте братів ваших ізраїльтян і судіть справедливо між однією стороною та іншою — чи то з братом-ізраїльтянином, чи з чужинцем.

17Не зважайте на обличчя в суді: вислуховуйте малого нарівні з великим. Не бійтеся нікого, бо суд — Божий. А справу, яка буде надто важкою для вас, передавайте мені, і я вислухаю її».

18Так я дав вам наказ того часу про все, що ви мали робити.

19Ми рушили з Хориву і пройшли всю ту велику й страшну пустелю, яку ви бачили, дорогою до гірської країни амореїв, як наказав нам ВІЧНИЙ, Бог наш. І прийшли ми до Кадеш-Барнеа,

20і сказав я вам: «Ви дійшли до гірської країни амореїв, яку ВІЧНИЙ, Бог наш, дає нам.

21Дивися, ВІЧНИЙ, Бог твій, віддав цей край у твоє розпорядження. Іди, володій ним, як обіцяв тобі ВІЧНИЙ, Бог батьків твоїх. Не бійся і не лякайся».

22Тоді всі ви прийшли до мене й сказали: «Пошлімо перед собою людей, щоб вони розвідали для нас цей край і принесли нам відповідь про дорогу, якою ми підемо, і про міста, до яких прийдемо».

23І сподобався мені цей задум, і вибрав я з вас дванадцятьох людей, по одному представнику від кожного коліна.

24Вони рушили до гірського краю, дійшли до долини Ешкол і розвідали її.

25Вони взяли з собою плодів тієї землі й принесли їх нам, і дали нам таку звістку: «Добра ця земля, яку дає нам ВІЧНИЙ, наш Бог».

26Та ви не схотіли йти й знехтували велінням ВІЧНОГО, вашого Бога.

27Ви нарікали невпевнено у наметах своїх і казали: «Через ненависть до нас БОГ вивів нас із землі Єгипетської, щоб віддати нас у руки амореїв і винищити нас.

28Куди ж ми йдемо? Брати наші зневірили серце наше, кажучи: “Ми бачили там народ, сильніший і вищий на зріст за нас, великі міста з мурами до неба, і навіть анакіїв”».

29І сказав я вам: «Не страхайтеся і не бійтеся їх.

30Не хто інший, як ВІЧНИЙ, ваш Бог, Який іде перед вами, воюватиме за вас — так само, як учинив [Бог] заради вас у Єгипті перед вашими очима,

31і в пустелі, де ти бачив, як ВІЧНИЙ, твій Бог, ніс тебе, немов людина несе сина свого, на всьому шляху, яким ви йшли, аж доки не прибули до цього місця.

32Та попри все це ви не маєте віри у ВІЧНОГО, вашого Бога,

33Який іде перед вами в дорозі вашій — щоб вивідати вам місце для таборування — у вогні вночі та в хмарі вдень, аби вести вас шляхом, яким маєте йти».

34Почувши голос ваших нарікань, розгнівався БОГ і заприсягнувся:

35«Жоден із цих людей, з цього лихого роду, не побачить доброї землі, яку Я присягнувся дати вашим батькам, —

36ніхто, крім Калева, сина Єфунне; він побачить її, і йому та синам його Я дам землю, на яку він ступив ногою, бо він залишився вірним БОГОВІ».—

37Через вас БОГ розгнівався і на мене, кажучи: Ти також туди не ввійдеш.

38Ісус, син Навина, що служить тобі, він увійде туди. Надихни його силою, бо він роздасть її у спадок Ізраїлю.—

39А діти ваші, про яких ви казали, що стануть вони здобиччю, і сини ваші, що нині ще не знають добра від зла, вони ввійдуть туди; їм дам Я її, і вони володітимуть нею.

40Ви ж поверніться і рушайте в пустелю дорогою до Очеретяного моря.

41І ви відповіли мені, кажучи: «Винні ми перед БОГОМ. Ми зійдемо тепер і воюватимемо, саме так, як звелів нам ВІЧНИЙ, Бог наш». І підперезався кожен із вас військовою зброєю своєю і необачно непевні. вирушили до гірського краю.

42Та БОГ сказав мені: «Попередь їх: Не підіймайтеся і не воюйте, бо немає Мене серед вас; інакше будете ви розбиті ворогами вашими».

43Я говорив вам, але ви не послухали; ви знехтували велінням БОГА і свавільно рушили в гірський край.

44Тоді амореї, що жили на тих горах, виступили проти вас, немов бджолиний рій, і гнали вас, і громили вас у Хормі, що в Сеїрі.

45І знову ви плакали перед БОГОМ; та не зважив БОГ на волання ваше і не прихилив вуха до вас.

46Отак перебували ви в Кадеші весь той довгий час,