ПЯТА КНИГА МОЙСЕЯ 15 · Сьомий рік

1Кожного сьомого року чинитимеш відпущення боргів.

2Ось у чому полягає відпущення: кожен позикодавець нехай відпустить належне, що вимагає від ближнього свого ізраїльтянина; нехай не домагається сплати від ближнього свого ізраїльтянина — свого родича, — бо проголошено відпущення від БОГА.

3З чужинця можеш домагатися сплати; але все, що належить тобі від родича твого, мусиш відпустити.

4Не повинно бути нужденного серед вас — оскільки ВІЧНИЙ, Бог твій, благословить тебе в землі, яку ВІЧНИЙ, Бог твій, дає тобі як спадковий наділ, —

5якщо тільки пильно слухатимешся ВІЧНОГО, Бога твого, і ревно виконуватимеш усю цю Настанову, яку я наказую тобі сьогодні.

6Бо ВІЧНИЙ, Бог твій, поблагословить тебе, як обіцяв: ти позичатимеш багатьом народам, а сам позичати не будеш; ти пануватимеш над багатьма народами, а вони над тобою не пануватимуть.

7Якщо ж буде в тебе нужденний, хтось із твоїх родичів у будь-якому з твоїх поселень на землі, яку ВІЧНИЙ, Бог твій, дає тобі, не запекли серця свого і не стисни руки твоєї перед своїм нужденним родичем.

8Натомість ти мусиш відкрити свою руку і позичити йому стільки, скільки буде достатньо для його потреби.

9Стережися, щоб не закралася в твоє серце підла думка: «Наближається сьомий рік, рік відпущення», і щоб око твоє не стало немилосердним до твого нужденного родича, і ти не дав йому нічого — бо він заволає до БОГА проти тебе, і буде на тобі гріх.

10Давай йому охоче і не май жалю в серці своєму, коли даєш, бо саме за це ВІЧНИЙ, Бог твій, благословить тебе в усіх твоїх справах і в усіх твоїх починаннях.

11Бо ніколи не переведуться вбогі на землі твоїй, тому я наказую тобі: відкрий руку твою бідному й убогому братові твоєму на землі твоїй.

12Якщо проданий буде тобі хтось із твоїх побратимів-євреїв, чоловік чи жінка, служитимуть вони тобі шість років, а на сьомий рік ти відпустиш їх на волю.

13Коли ти відпускатимеш їх на волю, не відпускай їх із порожніми руками:

14Щедро наділи їх від отари, току й чавила, чим поблагословив тебе ВІЧНИЙ, Бог твій.

15Пам'ятай, що ви були рабами в землі Єгипетській і ВІЧНИЙ, Бог твій, викупив тебе; тому я покладаю на тебе цю заповідь сьогодні.

16Та якщо скажуть вони тобі: «Я не хочу йти від тебе», — бо люблять тебе і дім твій і щасливі з тобою, —

17то візьми шило і простроми ним вухо їхнє до дверей, і стануть вони твоїми рабами навіки. Так само вчини і зі своєю рабинею.

18Коли ж відпускатимеш їх на волю, нехай не буде тобі прикро; бо за шість років віддано тобі подвійну службу наймита. До того ж, ВІЧНИЙ, Бог твій, поблагословить тебе в усьому, що ти робитимеш.

19Усіх первістків чоловічої статі, що народяться у великій і дрібній худобі твоїй, присвяти ВІЧНОМУ, Богу твоєму: не працюй первістком-волом твоїм і не стрижи первістка-вівці твоєї.

20Ти і дім твій споживатимете це щороку перед ВІЧНИМ, Богом твоїм, на місці, яке вибере БОГ.

21Але якщо є в ньому вада — кульгавість чи сліпота, або будь-яка тяжка вада, — не принось його в жертву ВІЧНОМУ, Богу твоєму.

22Їж це у своїх поселеннях — нечистий серед вас так само, як і чистий, подібно до газелі та оленя.

23Тільки крови його не споживай; виллєш її на землю, як воду.