КНИГА ПРОРОКА ДАНИЇЛА 9 · Молитва Даниїла за свій народ

1У перший рік Дарія, сина Ахашвероша, з роду мідян, якого було поставлено царем над царством Халдейським, —

2у перший рік його царювання я, Даниїл, досліджував за книгами число років, які, за словом БОГА, що було до пророка Єремії, мали бути строком спустошення Єрусалима, — сімдесят років.

3Я звернув лице своє до Владики Бога, віддавшись молитві й благанням, у пості, у веретищі та попелі.

4Я молився до ВІЧНОГО, мого Бога, сповідаючись так: «О Владико, Боже великий і грізний, що зберігає вірність завіту з тими, хто виявляє любов і береже заповіді!

5Ми згрішили; ми збилися зі шляху; ми чинили беззаконня; ми бунтували й відхилялися від Твоїх заповідей і Твоїх постанов,

6і не слухалися Твоїх слуг, пророків, які говорили Твоїм ім'ям до наших царів, наших вельмож, наших предків і всього народу цієї землі.

7У Тебе, о Владико, правда, а сором — на нас до цього самого дня, на громадянах Юдеї та мешканцях Єрусалима, на всьому Ізраїлі, близькому й далекому, у всіх землях, куди Ти вигнав їх за їхній проступок, що вони вчинили проти Тебе.

8Сором, о ВІЧНИЙ, на нас, на наших царях, наших вельможах і наших предках, бо ми згрішили проти Тебе.

9Владиці Богу нашому належать милосердя і прощення, бо ми бунтували,

10і не слухалися ВІЧНОГО, нашого Бога, не йдучи за вченнями, які були поставлені перед нами через пророків — Божих слуг.

11Увесь Ізраїль порушив Твоє вчення і збочив, не слухаючи Тебе; тому прокляття і присяга, записані у Вченні Мойсея, слуги Божого, вилилися на нас, бо ми згрішили.

12Ти виконав загрозу, яку прорік проти нас і проти правителів наших, що правили нами, навівши на нас велике лихо; під усім небом ніколи не чинилося подібного до того, що вчинено було Єрусалиму.

13Усе те лихо, як написано у Вченні Мойсея, спіткало нас, проте ми не благали ВІЧНОГО, Бога нашого, не покаялися в нашому беззаконні й не стали мудрими через Твою істину.

14Тому БОГ пильнував лиха й навів його на нас, бо ВІЧНИЙ, Бог наш, справедливий у всьому, що вчинено, але ми не були покірними.

15«Нині ж, о наш Владико Боже — Ти, Хто вивів Свій народ із краю Єгипетського рукою могутньою і здобув Собі славу до цього дня, — ми згрішили, ми чинили безбожно.

16О мій Владико, як личить безмірній Твоїй доброті, нехай відвернеться гнівна Твоя лють від Твого міста Єрусалима, Твоєї святої гори; бо через наші гріхи і беззаконня батьків наших Єрусалим і Твій народ стали наругою для всіх, хто навколо нас.

17«О Боже наш, вислухай же нині молитву Твого слуги і благання його, і покажи Свою прихильність до Свого спустошеного святилища, ради [Тебе], о мій Владико.

18Прихили Своє вухо, о мій Боже, і почуй; розплющ Свої очі й поглянь на наші спустошення і місто, з яким пов’язане Твоє ім’я. Не через якісь заслуги наші складаємо ми благання наше перед Тобою, але заради великої Твоєї милості.

19О мій Владико, почуй! О мій Владико, прости! О мій Владико, прислухайся і дій без зволікання заради Себе Самого, о мій Боже; бо Твоє ім'я наречене над Твоїм містом і Твоїм народом!»

20Коли я ще говорив, молився і сповідував гріх свій та гріх мого народу Ізраїля, і повергав моління моє перед ВІЧНИМ, моїм Богом, за святу гору мого Бога, —

21коли я ще промовляв молитву, той муж, якого я бачив раніше у видінні, Гавриїл, був посланий у швидкому польоті й торкнувся мене близько часу вечірньої жертви.

22Він напоумив мене, промовляючи до мене й кажучи: «Даниїле, я щойно вийшов, щоб дати тобі розуміння.

23На початку твого благання вийшло слово, і я прийшов сповістити його, бо ти вельми улюблений; тож затям це слово і зрозумій видіння.

24«Сімдесят седмиць визначено для твого народу і для твого святого міста, аж доки міра переступу не сповниться і гріх не завершиться, доки не буде спокутуване беззаконня і приведена вічна праведність; і запечатане пророче видіння, і помазане Святеє Святих.

25Тож знай і розумій: від часу виходу веління відновити й відбудувати Єрусалим до [появи] помазаного вождя — сім седмиць; і шістдесят дві седмиці стоятиме він відбудований, із площею та ровом, але в часи скрути.

26А після тих шістдесяти двох седмиць помазаник знищений буде, і нічого не матиме. Військо вождя, який прийде, зруйнує місто і святилище, але кінець його буде як від повені. До самого закінчення війни визначено спустошення.»

27Протягом одного тижня він укладе міцний заповіт із багатьма. На пів тижня він припинить жертву та хлібне приношення. На розі [жертовника] постане жахлива гидота, аж доки визначене винищення не виллється на це жахіття».