КНИГА ПРОРОКА ДАНИЇЛА 4 · Навуходоносор визнає Боже Царство

1Я, Навуходоносор, безтурботно жив у моїм домі, процвітаючи в моїм палаці.

2Сон бачив я, який мене налякав, і думки мої на ложі та видіння мого розуму стривожили мене.

3І видав я наказ привести перед моє лице всіх мудреців Вавилона, щоб вони оголосили мені значення сну.

4Тоді прийшли чарівники, заклинателі, халдеї та віщуни, і я переповів їм сон, але вони не змогли відкрити мені його значення.

5Нарешті прийшов до мене Даниїл, названий Валтасаром за іменем мого бога, в якому перебував дух святих богів, і я переповів йому сон, [кажучи]:

6«Валтасаре, начальнику чарівників, про якого знаю, що в тобі дух святих богів, і жодна таємниця тебе не утруднює, сповісти мені значення мого видіння уві сні, яке я бачив.

7У видіннях мого розуму на ложі моїмЯ бачив дерево великої висоти посеред землі;

8Дерево росло й міцніло;Його верхівка сягала неба,І видно його було аж до країв землі.

9Листя його було прекраснеІ плоди його рясні;Була в ньому пожива для всіх.Під ним польові звірі знаходили тінь,І птахи небесні оселялися на його вітах;Усі створіння годувалися від нього.

10У видінні мого розуму на ложі моїм я глянув і побачив святого Вартового, що сходив із неба —

11який вигукнув на повен голос і мовив: “Зрубайте дерево, обрубайте його гілки,Обірвіть його листя, розкидайте його плоди.Нехай польові звірі тікають з-під нього,І птахи — з його віт,

12Та пень із його корінням залишіть у землі.У кайданах із заліза та мідіВ польовій траві,Нехай він зрошується небесною росою,І розділяє земну зелень із звірами.

13Нехай розум його відміниться від людського,І нехай буде дано йому розум звіра,І нехай сім часів перейде над ним.

14Ця постанова за вироком Вартових;Цей вирок за велінням Святих,Щоб усі створіння пізнали,Що Всевишній володарює над царством людським,І дає його, кому зволить,Можливо, ставлячи над ним навіть найнижчого з людей’.

15«Я, цар Навуходоносор, бачив цей сон; тепер же ти, Валтасаре, вияви мені його значення, бо всі мудреці мого царства не спроможні пояснити мені значення його, але ти спроможний, бо дух святих богів у тобі».

16Тоді Даниїл, названий Валтасаром, остовпів на часину, і думки його стривожили його. Цар промовив до нього: «Нехай сон і значення його не тривожать тебе». Валтасар відповів: «Пане мій, о якби цей сон був для твоїх ненависників, а значення його — для твоїх ворогів!

17Дерево, яке ти бачив, що росло й стало могутнім, верхівка якого сягала неба і яке було видно по всій землі,

18листя якого було прекрасним, а плоди його такими рясними, що була в ньому пожива для всіх, під яким мешкали звірі польові і в гіллі якого оселилися птахи небесні, —

19це ти, о царю, ти, що зріс і став могутнім, чия велич зросла й сягнула неба, а влада — аж до краю землі.

20Святий Вартовий, якого цар бачив сходжаючим із небес, що промовляв: Зрубайте дерево й знищіть його, Але залишіть пень із корінням його в землі. У путах залізних та мідних, У траві польовій, Нехай омивається він росою небесною, І частку розділить зі звірами польовими, Доки сім часів не проминуть над ним, —

21ось значення цього, о царю; це вирок Всевишнього, що спіткав мого господаря царя.

22Тебе виженуть геть від людей, і буде житло твоє зі звірами польовими. Тебе годуватимуть травою, немов волів, і зрошуватимуть росою небесною; сім часів проминуть над тобою, доки не спізнаєш, що Всевишній володарює над людським царством і віддає його тому, кому забажає.

23А те, що звелено було залишити пень дерева з корінням його, означає, що царство зостанеться за тобою відтоді, як пізнаєш, що Небо володарює.

24Тому, о царю, нехай буде порада моя угодна тобі: Спокутуй гріхи свої праведністю і беззаконня свої милосердям до бідних; тоді, можливо, продовжиться твій спокій».

25Усе це спіткало царя Навуходоносора.

26По дванадцяти місяцях, коли походжав він покрівлею царського палацу у Вавилоні,

27цар виголосив: «Хіба це не величний Вавилон, якого збудував я могутньою силою моєю як царську оселю для слави моєї величі!»

28Ще слова ці були на устах царя, як з неба впав голос: «Тобі присуджено, о царю Навуходоносоре: Царство відійшло від твоїх рук».

29Тебе виганяють із людського суспільства, і житло твоє буде зі звірами польовими. Тебе годуватимуть травою, як худобу, і сім пір минуть над тобою, доки не збагнеш, що Всевишній володарює над людським царством і дає його за волею Своєю».

30Тієї ж миті вирок здійснився над Навуходоносором. Його було вигнано з людського суспільства, він їв траву, як худоба, і тіло його зрошувалося небесною росою, аж доки волосся його не виросло, як [пір'я] орла, а нігті його — як [пазурі] птахів.

31«Коли ж минув той час, я, Навуходоносор, звів очі мої до неба, і розум мій повернувся до мене. Я благословив Всевишнього, і хвалив та прославляв Вічноживого,Чиє володарювання — володарювання вічне,І Чиє царство триває з роду в рід.

32Усі мешканці землі вважаються за ніщо.[Бог] чинить за волею Своєю з воїнством небесним,І з мешканцями землі.Немає нікого, хто стримав би руку БожуАбо запитав: «Що Ти вчинив?»

33Тієї ж миті розум мій повернувся до мене, і велич моя та пишність повернулися до мене на славу мого царства. Мої наближені й вельможі шукали мене, і я був утверджений над своїм царством, і ще більша велич була додана мені.

34Тож нині я, Навуходоносор, хвалю, величаю і славлю Володаря Небес, Чиї всі діла праведні і Чиї шляхи справедливі, і Який здатний упокорити тих, хто поводиться гордовито».