КНИГА ПРОРОКА ДАНИЇЛА 2 · Тривожний сон Навуходоносора

1Другого року царювання Навуходоносора наснився Навуходоносору сон; і дух його стривожився, проте сон здолав його.

2І звелів цар покликати волхвів, заклинателів, чародіїв та халдеїв, щоб вони розповіли цареві сни його. Вони прийшли і постали перед царем,

3і сказав їм цар: «Наснився мені сон, і сповнений я тривоги, бажаючи пізнати, що мені наснилося».

4І промовили халдеї до царя арамейською: «Царю, живи повіки! Розкажи сон слугам твоїм, і ми відкриємо його значення».

5Цар промовив у відповідь халдеям: «Цим я постановляю: якщо ви не сповістите мені сну та значення його, будете розірвані на частини, а доми ваші конфісковані.

6Якщо ж ви відкриєте сон та його значення, отримаєте від мене дари, нагороди і велику честь; тому сповістіть мені сон та значення його».

7Удруге відповіли вони: «Нехай цар розповість сон слугам своїм, і ми відкриємо його значення».

8Цар сказав у відповідь: «Ясно мені, що ви тягнете час, бо бачите, що я постановив,

9що коли ви не відкриєте мені сну, один для вас вирок. Бо ви змовилися говорити переді мною неправдиве й облудне, поки не зміняться часи; тож розкажіть мені сон, і я знатиму, що ви здатні відкрити і значення його».

10Халдеї відповіли цареві: «Немає людини на землі, яка могла б виконати царську вимогу, бо жоден цар, великий чи володар, ніколи не вимагав такого від жодного волхва, заклинателя чи халдея».

11Річ, якої вимагає цар, тяжка; немає нікого, хто міг би явити її цареві, крім богів, чия оселя не серед смертних».

12Після цього цар запалав лютим гнівом і наказав вигубити всіх мудреців Вавилона.

13Вийшов указ, що засуджував мудреців на смерть. Даниїл та його товариші також мали бути страчені,

14коли Даниїл звернувся з запереченням до Аріоха, начальника царської варти, який вирушив страчувати мудреців Вавилона.

15Він озвався й сказав Аріохові, царському сановникові: «Чому указ царя такий нагальний?» Тоді Аріох повідомив Даниїла про цю справу.

16І пішов Даниїл просити в царя часу, щоб він міг явити цареві значення.

17Тоді Даниїл пішов до свого дому і сповістив про цю справу своїх товаришів: Ананію, Мисаїла та Азарію,

18щоб вони благали Бога Небес про поміч щодо цієї таємниці, аби Даниїл та його товариші не загинули разом із рештою мудреців Вавилона.

19Таємниця відкрилася Даниїлові в нічному видінні; тоді Даниїл поблагословив Бога Небес.

20Даниїл озвався і сказав: «Нехай ім'я Бога буде благословенне від віку й до віку, Бо мудрість і сила належать Богові —

21Хто змінює часи й пори, Скидає царів і настановляє царів; Хто дає мудрим їхню мудрість І знання тим, що знають;

22Хто відкриває глибоке і потаємне, Знає те, що в темряві, — Із Ким світло перебуває.

23Тебе славлю і величаю, О Боже предків моїх, Тебе, Хто дав мені мудрість і силу, Бо нині Ти дав мені знати те, про що ми благали Тебе; Ти дав нам знати царську справу».

24Тоді Даниїл пішов до Аріоха, якого цар призначив вигубити мудреців вавилонських; прийшов і так сказав йому: «Не вигублюй мудреців вавилонських; введи мене до царя, і я відкрию цареві значення!»

25Тоді Аріох поспіхом увів Даниїла перед лице царя і сказав йому: «Я знайшов між вигнанцями Юдеї мужа, який може сповістити цареві значення!»

26Цар відповів і сказав Даниїлу (якого звали Валтасаром): «Чи справді можеш ти сповістити мені сон, який я бачив, та його значення?»

27Даниїл відповів цареві і сказав: «Таємниці, про яку питає цар, не можуть цареві відкрити ні мудреці, ні заклинателі, ні чаклуни, ні віщуни.

28Але є Бог на небі, Який відкриває таємниці, і Він сповістив цареві Навуходоносору те, що станеться наприкінці днів. Оце твій сон та видіння, що прийшли до твоєї голови на постелі твоїй:

29О царю, думки, що прийшли до твого розуму на постелі твоїй, стосуються майбутніх подій; і Відкривач Таємниць сповістив тобі те, що має статися.

30А мені цю таємницю відкрито не тому, що моя мудрість більша за мудрість інших створінь, але для того, щоб значення стало відомим цареві, і щоб ти зрозумів думки свого серця.

31«О царю, ти дивився, і ось постала велика статуя. Ця статуя, що була величезна, а блиск її надзвичайний, стояла перед тобою, і вигляд її був грізний.

32Голова тієї статуї була із щирого золота; груди її та руки — зі срібла; живіт її та стегна — з міді;

33гомілки її — із заліза, а ступні її — почасти із заліза, а почасти з глини.»

34Ти дивився, аж ось камінь відколовся, не руками, і вдарив статую в її ноги із заліза та глини, і розтрощив їх.

35Тоді разом розтрощилися залізо, глина, мідь, срібло та золото, і стали немов полова на літніх токах; і вітер розвіяв їх так, що й сліду по них не лишилося. А камінь, який ударив статую, став великою горою і виповнив усю землю.

36«Такий сон, і ми скажемо цареві його значення.

37Ти, о царю — цар царів, якому Бог Небес дав царство, владу, міць і славу;

38у чиї руки віддані людські сини, польові звірі та птаство небесне, де б вони не жили; і якому дано панування над усіма ними — ти є ця голова із золота.

39Але після тебе постане інше царство, нижче за твоє; потім іще третє царство, з міді, яке пануватиме над усією землею.

40А четверте царство буде міцне, немов залізо; подібно до того, як залізо трощить і розбиває все — і як залізо, що розтрощує, — так і воно трощитиме й розтрощить усі ці.

41Ти бачив ноги та пальці, почасти з гончарської глини, а почасти із заліза; це означає, що то буде царство розділене; воно матиме лише частку міцності заліза, оскільки ти бачив залізо, змішане зі звичайною глиною.

42А що пальці ніг були почасти із заліза, а почасти з глини, це [означає], що царство буде почасти міцним, а почасти крихким.

43Ти бачив залізо, змішане зі звичайною глиною; це означає: вони змішаються через шлюб, але не з'єднаються одне з одним, подібно до того, як залізо не змішується з глиною.

44І за днів тих царів Бог Небес поставить царство, яке навіки не зруйнується, і царство те не буде передане іншому народові. Воно розтрощить і зітре всі ці царства, а саме триватиме повіки —

45так само, як бачив ти, що камінь був відтятий від гори не руками і розтрощив залізо, мідь, глину, срібло та золото. Великий Бог дав знати цареві, що станеться в майбутньому. І сон цей вірний, і витлумачення його надійне».

46Тоді цар Навуходоносор упав ниць і вклонився Даниїлові, і звелів принести йому хлібне приношення та любі пахощі.

47Цар сказав у відповідь Даниїлові: «Воістину, ваш Бог є Бог богів і Володар царів та Відкривач таємниць, коли ти зміг відкрити цю таємницю».

48Тоді цар звеличив Даниїла і дав йому вельми багато дарів, і настановив його правителем над усією вавилонською областю та головним префектом над усіма мудрецями Вавилона.

49На прохання Даниїла цар настановив Шадраха, Мешаха й Авед-Неґо управляти справами вавилонської області; сам же Даниїл залишався при дворі царя.