КНИГА ПРОРОКА ДАНИЇЛА 10 · Видіння Даниїла над річкою Тигр

1Третього року царя Кира Перського було явлене одкровення Даниїлові, котрий називався Валтасаром. І правдиве було те одкровення, та великим трудом було збагнути пророцтво; розуміння ж прийшло до нього через видіння.

2Того часу я, Даниїл, перебував у жалобі три повні тижні.

3Смачної їжі я не їв, і ані м'ясо, ані вино не торкалися моїх уст. Не намащував я себе оливою, доки не минули ті три тижні.

4Було це двадцять четвертого дня першого місяця, коли перебував я на березі великої ріки — Тигру, —

5і звів я очі та побачив постать, зодягнену в льняне вбрання, зі стегнами, підперезаними щирим золотом.

6Тіло його було мов берил, обличчя його мало вигляд блискавки, очі його — наче палахкотючі смолоскипи, рамена його та ноги — на колір як блискуча бронза, а звук мови його — як шум великої безлічі людей.

7Лише я, Даниїл, бачив те видіння; інші ж, які були зі мною, не бачили видіння, однак великий жах обійняв їх, і вони втекли в схованку.

8Тож зостався я сам споглядати це велике видіння. Покинула мене сила, велич моя перетворилася на тлін, і не зміг я зібратися з силами.

9Я чув, як він промовляв; і коли я чув його мову, обійнятий глибоким сном, я лежав ницьма на землі.

10Тоді рука торкнулася мене і звела мене, тремтячого, на коліна мої та долоні.

11І сказав він мені: «О Даниїле, мужу улюблений, зваж на те, що я кажу тобі, і зведися, бо я посланий до тебе». І коли він промовив це до мене, я встав, тремтячи.

12Тоді сказав він мені: «Не бійся, Даниїле, бо з першого дня, відколи прихилив ти серце своє, щоб пізнати, — упокорюючи себе перед Богом твоїм, — почута була молитва твоя, і я прийшов заради твоєї молитви.

13Проте князь Перського царства протистояв мені двадцять один день; але ось Михаїл, один із перших князів, прийшов мені на поміч, коли я затримався там біля царів Персії.

14І я прийшов, аби ти зрозумів, що спіткає твій народ у прийдешні дні, бо це видіння стосується тих днів».

15Коли промовляв він до мене ці слова, похилив я погляд до землі й замовк.

16Тоді [ця постать], що мала подобу людську, торкнулася моїх уст, і я розтулив уста свої й заговорив, сказавши тому, хто стояв переді мною: «Мій пане, через це видіння охопили мене муки, і не можу я зібрати сил.

17І як може цей раб мого пана говорити з моїм паном, коли сила полишила мене і духу не зосталося в мені?»

18Тоді той, що мав подобу людську, знову торкнувся мене й підкріпив мене.

19І сказав він: «Не бійся, мужу улюблений, мир тобі; кріпися, кріпися!» І коли він говорив зі мною, я зміцнів і сказав: «Говори, мій пане, бо ти зміцнив мене!»

20Тоді він промовив: «Чи знаєш ти, чому я прийшов до тебе? Нині ж мушу повернутися, щоб битися з князем Персії. І коли я відійду, ось прийде князь Греції.

21І немає нікого, хто допомагав би мені проти них, окрім вашого князя Михаїла. Утім, я розповім тобі записане в книзі правди».