81. Ат-Тавір

1Коли сонце згорнеться

2коли зірки посиплються

3і коли гори зрушаться

4і коли верблюдиці на десятому місяці вагітності залишаться без нагляду

5і коли дикі звірі зберуться

6і коли моря запалають

7і коли душі з’єднаються

8коли поховану живцем запитають

9за який гріх її вбили;[CDLXVI]

10і коли сувої розгорнуться

11і коли небо буде зірване

12і коли пекло запалає

13і коли рай наблизиться –

14дізнається душа, що приготувала собі вона

15Та ж ні! Клянуся світилами відступаючими

16що швидко плинуть і зникають

17І ніччю, що розсіюється

18і світанком, коли займається він

19Воістину, це — слова посланця шляхетного

20Володаря сили біля Володаря трону, могутнього

21якому коряться, вірному![CDLXVII]

22І що ваш товариш не божевільний

23істинно, бачив він його на небосхилі ясному

24І що він не скупиться на розповіді про потаємне

25і що це — не слова проклятого шайтана

26Та куди ж ви йдете

27Воістину, це лише нагадування світам

28тим з-посеред вас, хто бажає йти прямим шляхом

29Але не побажаєте ви цього, якщо не побажає Аллаг, Господь світів