КНИГА ЙОВА 23 · Йов прагне Бога

1І озвавсь Йов і рече:

2Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.

3О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!

4Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;

5Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.

6Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.

7Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.

8А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його.

9Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.

10Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий.

11Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.

12Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.

13Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.

14Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.

15Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне.

16Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.

17О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!