КНИГА ЙОВА 16 · Йов докоряє своїм розрадникам

1І відповів Йов і сказав:

2Чув я доволї такого; гіркі з вас усїх потїшителї!

3Чи ти скінчиш вітряну твою мову? і що спонукало тебе таке говорити?

4Вмів би й я так, як ви, говорити, як би душа ваша була на місцї душі моєї; й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю;

5Додавав би вам відваги язиком моїм, і рушаннєм губ потїшав би вас.

6Та чи я говорю, — не втихає мій смуток; чи перестаю, — він не покидає мене.

7Бо він отсе вичерпав мене. Ти (Боже) спустошив всю семю мою.

8Ти покрив мене морщинами в сьвідоцтво проти мене; знеможілість моя встає проти мене, винуватить мене прилюдно.

9Гнїв його розриває мене й лютує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворогом зиркає на мене очима своїми.

10Роззявили на мене пащі свої; ругаючись, бють мене по щоках; всї змовились на мене.

11Бог віддав мене беззаконникові, й в руки безбожникам кинув мене.

12Жив я спокоєн собі, а він потряс мене; взяв мене за шию та побив мене й поставив за цїль собі.

13Стріли його оточили кругом мене; він сїче нутро моє без пощади, й пролив на землю жовч мою;

14Пробиває в менї пролом за проломом, пре на мене, як велитень-воїн.

15Веретище сшив я на тїло моє, й в порох занурив голову мою.

16Вид мій почервонїв від плачу, а на віях моїх тїнь смертна, —

17Хоч нема кривди на руках моїх, та й молитва моя чиста.

18Земле, не закривай крови моєї, й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові мойму!

19Та оце сьвідок мій на небесах, і на висотах заступник мій.

20Многомовні други мої! До Бога проливає сльози око моє.

21О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!

22Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.